Методична скринька

Підсумковий урок-змагання із творчості Т.Шевченка, А.Чайковського, М.Стельмаха у 7 класі(Літературний ринг)

Мета: - узагальнити і систематизувати знання учнів із теми «Життя і творчість Т.Шевченка, А.Чайковського, М.Стельмаха»;

-         повторити і закріпити літературознавчі терміни;

-         удосконалювати уміння знаходити художні засоби у прозових та поетичних текстах;

-         розвивати творче мислення та розширювати кругозір;

-         простежити взаємозв’язок літератури з образотворчим мистецтвом та музикою;

-         виховувати пошану до національних традицій, культури, мистецтва.

Обладнання:       підручник, портрети письменників, репродукції картин українських художників з теми, тексти пісень з нотами.

Форма проведення: урок - змагання.

ХІД уроку

І.Оголошення теми та мети.

Слово вчителя:

-         Сьогодні у нас з вами останній урок перед контрольною роботою, і ми повторимо весь матеріал з теми «Вивчення творчості Т.Шевченка, А.Чайковського, М.Стельмаха». Отже, вдома всіх очікує серйозна робота з підготовки до неї. Запишемо домашнє завдання:

                           повт. матеріал на с. 56 -121.

Завдання будуть різнорівневі, обов’язково із творчим завданням, це, як завжди, твір-мініатюра. Хто буде активно працювати, старанно слухати, то можна вважати, дуже грунтовно підготується до контрольної роботи уже на уроці.

II.       Актуалізація опорних знань.

Слово вчителя:

Але урок у нас буде не простий. Я пропоную його провести у вигляді змагання. Назвемо його «Літературний ринг». Розподілить учнів на команди - жереб. У мене заздалегідь приготовлені невеличкі картки із назвою команди. Хто яку картку собі витягне, той і буде захищати честь цієї команди.

Учитель проносить між рядами у коробочці картки з прихованою назвою команди. Одні витягують картку з назвою «Кобза», інші - «Ліра». Якщо кількість дітей непарна, то в коробочку кладеться картка із написом «Журі». Ця дитина займає місце в журі і допомагає вчителю оцінювати відповіді і проводити гру.

Учитель:

- Прошу учасників команди «Кобза» зайняти своє місце, а учасників команди «Ліра» - своє.

І.  «Біографічний калейдоскоп».

Перший конкурс нашого змагання ми назвемо «Біографічний калейдоскоп». Кожній команді по черзі буде задано по 7 запитань. Якщо команда не знає правильної відповіді, то право на відповідь має команда суперників.

Першою буде відповідати та команда, яка першою дасть відповідь на таке запитання:

- Твір Т.Шевченка, де він згадує про своє перше кохання Оксану Коваленко? («мені тринадцятий минало»)

Запитання:

1. Який факт із біографії Т.Шевченка став поштовхом до написання «Заповіту»?

2.Яку освіту здобув Т.Шевченко?

3.Хто за фахом А.Чайковський?

4.Андрій Чайковський - це справжнє ім’я чи псевдонім?

5. Чому прийнято вважати твір «Гуси-лебеді летять...» М.Стельмаха автобіографічним?

6.Який зв’язок між автором повісті «Гуси-лебеді летять» та автором повісті «Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківки»?

7.Якими ще талантами, крім поетичного, був наділений Т.Шевченко?

8.За яку суму було викуплено Кобзаря із кріпацтва?

9.Село, в якому народився Т.Шевченко?

10.Як називається місце, де поховано Т.Шевченка?

11.Чому Т.Шевченка часто називають Кобзарем?

12.Кому належать такі слова про Т.Шевченка: «...з хазяйства нічого не треба: він не буде абияким

ч чоловіком...»?

Підсумки І конкурсу.

II. «Кращий теоретик»

Слово учителя:

- Наступний конкурс, який я пропоную, називається «Кращий теоретик». Кожен по черзі із команди витягує картку із літературознавчим терміном і пояснює його. Члени команди не мають права допомагати своєму товаришеві. Якщо правильної відповіді немає, то на питання можуть відповісти суперники. Зараз ми з’ясуємо: у якій команді кращі знавці теорії літератури.

Учитель підносить конверт із картками, що містять назви літературознавчих термінів, спочатку до учасників однієї команди, потім до учасників іншої.

Картки:

1.      Балада.

(ліро-епічний твір історичного або героїчного змісту, часто з елементами фантастики).

2.      Романтичний пейзаж.

(Той пейзаж, де є віддзеркалення внутрішнього світу героя)

3.      Мотив.

(Смисловий елемент сюжету, той поштовх, що рухає вчинки головного героя та другорядних. Найпоширеніші мотиви: самотності, жертовності, розлуки, туги за коханим).

4.      Контраст.

(Художній прийом, побудований на різко окресленій протилежності в чомусь: рисах характеру, властивостях предметів чи явищ).         ^х

5.      Метаморфоза.

(Художній прийом, який передбачає перетворення однієї форми образу на іншу, його видозміну).

6.      Ідея.

(Провідна думка художнього твору).

7.      Героїко-романтична повість.

(Це повісь, твір, де поряд з романтичними настроями зустрічаються описи героїчних сторінок нашої історії)

8.      Романтичний герой.

(Це образ у художньому творі, побудований на принципі різкого контрасту з рисами пересічного сучасника тобто це людина

високих духовних прагнень, сильного характеру, здатна на надзвичайні вчинки).

9.  Композиція.

(Побудова художнього твору, розміщення або співвідношення усіх його компонентів)

10.      Автобіографічний твір.

(Це авторська оповідь про самого себе, про свої їх близький або якийсь один період із власного життя).

11. Символ.

(Умовне позначення предмета, поняття, явища на основі подібності і з метою стисло і яскраво передати суть чогось або певну ідею)

12.     Епітет.

(Художнє означення)

Підведення підсумків II конкурсу «Кращий теоретик».

III.  «Літературний практикум».

Слово вчителя:

- У попередньому конкурсі ми з вами визначали: хто є кращим теоретиком. Але ви знаєте, що в науці так, як і в житті, теорія без практики мертва. То в наступному, третьому, конкурсі «Літературний практикум», ми перевіримо, як ви вмієте теоретичні знання застосовувати на практиці. За одну хвилину команди у запропонованих мною текстах повинні знайти як можна більше художніх засобів. Час пішов.

Завдання для команди №1.

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю До самого долу.

Стан високий, лист широкий - Нащо зеленіє?

Кругом поле, як те море Широке, синіє.

(Метафора(уособлення), епітети, риторичне запитання, порівняння).

Завдання для команди№2.

Таку пісню чорнобрива В степу заспівала.

Зілля дива наробило - Тополею стала.

Не вернулася додому,

Не діждала пари;

Тонка-тонка та висока - До самої хмари.

( Метафора, метаморфоза, епітети, гіпербола)

Підсумки конкурсу «Літературний практикум».

II.            «Кращий оратор».

Слово вчителя:

- У кожному конкурсі є конкурс капітанів. І в нашій грі ми не обійдемось без цього. Порадьтесь і оберіть між собою капітана. Прошу капітанів зайняти свої місця.

- Капітан - це людина, яка завжди попереду, це лідер; це людина яка може взяти на себе відповідальність, захистити інтереси інших. Четвертий наш конкурс капітанів ми назвемо «Кращий оратор». Зараз ми випробуємо наших капітанів, як вони володіють словом, перевіримо їхні творчі здібності, які з них оратори. Ваші відповіді оцінюються за 12 бальною системою.

Капітанам пропонується за жеребом обрати теми для усного виступу.

-                  Капітан №1 готує усне висловлювання на тему:

«Схожі та відмінні риси мого характеру та Михайлика, головного героя повісті М.Стельмаха «Гуси-лебеді летять...»

-                  Капітан №2 готує усне висловлювання на тему: «Чим би я допоміг головному герою повісті А.Чайковського «За сестрою», якби потрапив на сторінки твору»?

Підсумки конкурсу капітанів.

V. «Домашнє завдання. Ти - мені, я - тобі».

Слово вчителя:

-                  Останній конкурс нашої програми називається «Домашнє завдання. Ти - мені, я - тобі». Ви вдома готували по п’ять письмових запитань на знання тексту повісті М.Стельмаха «Гуси-лебеді летять». Кожен по черзі можете задати лише одне запитання одному супернику, що сидить напроти вас, і навпаки: повинні відповісти на запропоноване ним запитання. Однакові запитання не зараховуються.

III.                             Підведення підсумків гри «Літературний ринг».

IV.                     Оголошення переможців.

Нагородження найактивніших учасників гри символічними медалями:

3. «Пізнайко»

2.                  «Знайко».

1. «Всезнайко».

IV.                    Усвідомлення нових понять.

Слово вчителя:

- Нам ще з вами треба багато-багато читати і вчитися, щоб колись нас могли назвати словом «ерудит». Така людина має глибокі знання в тій чи іншій сфері діяльності.

Оскільки ми вивчаємо літературу, а література - це вид мистецтва, ми простежимо зв’язок літератури з музикою, ще з одним видом мистецтва.

Коли ми говоримо про Т.Шевченка, то всі знають що це видатний поет. А поезія дуже тісно пов’язана з піснею. Більшість з вас знає, що багато поезій Т.Шевченка стало піснями. Народ їх знає, любить. Ці пісні настільки популярні, що дехто їх вважає не авторськими, а народним. Це «Заповіт», «Сонце заходить...», «Дивлюся, аж світає», «Тече вода з-під явора», «Вітер в гаї нагинає», «Вітре буйний, вітре, буйний», «Зоре моя вечірняя», «У гаю, гаю», « Із-за гаю сонце сходить», «Якби мені черевички», «Бандуристе, орле сизий», «Перербендя старий, сліпий», «Садок вишневий коло хати», «Од села до села», «Сумно, сумно серед неба», «Реве та стогне Дніпр широкий».

Учитель показує матеріал, ілюстрації: тексти пісень з нотами.

- Ось тексти пісень на слова Т.Шевченка з нотами, які гармонізував наш відомий український композитор Л.Ревуцький. Ще хочу звернути вашу увагу на ілюстрації до текстів пісень. На жаль, автор їх мені не відомий, але я точно можу сказати, що більшість із них - це гравюри.

Гравюра - це:

1.         Вид графіки.

2.         Спосіб розмножування малюнка за допомогою друкарської форми з дерева, металу, пластмаси, лінолеуму тощо.

3.         Пластина, на якій вигравіювано зображення.

4.         Відбиток із вигравіюваної пластини.

Гравюра як жанр образотворчого мистецтва близький і самому Т.Шевченкові. Він не мав світської освіти, тільки образотворчу, і цій галузі досягнув певних успіхів: Йому присвоєно звання академік-гравер.

Учитель знайомить із репродукціями українських художників, картини яких тим чи іншим чином пов’язані з темою (І.їжакевич «Мені тринадцятий минало»; Т.Шевченко «Циганка-ворожка» тощо).

IV. Підсумок: - Що найбільше запам’яталось або сподобалось на уроці?

- Про що ви ще хотіли б дізнатись із життя та творчості вивчених письменників?

ТEMA. Семінарське заняття. Ліна Костенко. Роман у віршах "Маруся Чурай".

МЕТА. Ознайомити учнів з творчістю Ліни Костенко, виховувати любов до поетичного слова - духовного скарбу народу.

ОБЛАДНАННЯ: портрет, збірка її творів ( “Вибране” ), плакат “Ліна Костенко”, магнітофонний запис пісень “Поїзд на Варшаву.. ”, “Засвіт встали козаченьки...”

ХІД УРОКУ

            ЕПІГРАФ.

                        “ її пісні - ж перло многоцінне,

                        як дивен скарб серед земних щедрот”

Праворуч напис : “Ця дічина не просто таж, Маруся,

                               Це - голос наш.

                               Це - пісня: Це душа” ( “Маруся Чурай” )

І. Вступне слово вчителя.

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року у м. Ржищеві на Київщині. Вона належить до того покоління, на долю якого випало важке дитинство, коли зранена земля стогнала від невимовного болю і плакала гарячими слізьми дітей-сиріт і вдів-солдаток:

Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,

В казки літать на крилах палітур,

А я писала вірші про фугаси,

а я вже смерть побачила впритул.

                                ( “Мій перший вірш написаний в окопі” )

Так з болем у серці згадує про своє дитинство, якого не можна забути, письменниця в поезії “мій перший вірш написаний в окопі”.

Середню школу Ліна Костенко закінчила в Києві, а потім - Літературний інститут ім. М.Горького в Москві.

Світ художнього слова письменниці широкий, яскравий і колоритний.

Відомі читачам збірки поезій “Проміння землі” (1957), “Вітрила” (1958), “Мандрівки серця” (1961).

Нові книжки Л.Костенко, які вийшли за останні роки - “Над берегами вічної ріки” (1977), “Маруся Чурай” (1979), “Неповторність” (1980) - помітне явище в сучасній українській літературі. У кожній збірці, в кожному творі розкриваються нові грані таланту поетеси, підтверджуються її високі ідейні, моральні, естетичні й етичні переконання.

За історичний роман у віршах “Маруся Чурай” і збірку поезій “Неповторність” Л.Костенко у 1987 році присуджена Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка,

Поетеса на прохання редакції “Літературна Україна” поділилася роздумами з нагоди такої важливої події в її житті:

“Ім’я Тараса Шевченка високе і святе, це джерело наших духовних цінностей. Його поезія - взірець служіння рідному народові, людським ідеалам. Приймаю цю нагороду з вдячністю до великого Шевченка, який завжди допомагав своєму народові, допомагає йому й зараз.

Література - не змагання, а боротьба. Боротьба не амбіцій, не стрибки у висоту, не біг наввипередки. Це довічна боротьба добра і зла, справедливості і несправедливості, людського і нелюдського.

Вдячна тим, для кого працюю.

Вдячна людям, котрі завше допомагали в моїй роботі, котрі вірили мені.

Нагороду, освячену іменем Шевченка, розглядаю як обов”язок працювати так, щоб втримати суворий і вимогливий погляд великого поета нашого народу.”

Поезія - це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

ІІ. Один з учнів робить аналіз збірки Л. Костенко "Неповторність”.

Вчитель.

-   Велике визнання і шану приніс поетесі історичний роман в віршах “Маруся Чурай". Критики справедливо назвали енциклопедією духовного життя України ХVII ст.

В історії української літератури є чимало недосліджених сторінок, нерозкритих таємниць. Ми не знаємо імен багатьох композиторів, поетів, авторів чудових творів.

ІІІ. Повідомлення учениці.

-  Літературний календар дає таке :

25 січня 1625 року народилася Маруся Чураївна (Марія Гордіївна Чурай), українська народна поетеса, автор відомих пісень “Віють вітри”, “В кінці греблі шумлять верби”, “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, “Засвіт встали козаченьки”, “Сидить голуб на березі”...

Її дивовижній долі присвячені п”єси “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці” М.Старицького, “Чураївна” В.Самійленка.

(прослуховування в грамзапису пісні “Засвіт встали козаченьки”)

Вчитель.

- Про те, що Маруся Чурай - особа історична, імпровізаторка деяких українських пісень, писав знавець староруської літератури та народної поезії П.В.Владимиров. Цієї думки дотримувався і російський бібліограф М.М.Голіцин.

Біографічний нарис про Марусю Чурай написав О.Шкляревський і опублікував у 1877 році в ж. “Пчела” в Петербурзі (а йому про неї розповів Г. Ф..Квітка-Основ”яненко).

У 1839 рощ російський драматург О.О.Шаховський видав історичну повість “Маруся - малоросійська Сафо”.

Український драматург М.Г.Боровиковський (1846-1890) створив історичну драму Маруся Чурай - українська піснетворка”.

Документального свідчення про неї немає жодного. Про неї лише розповідають фольклорні та літературні джерела.

Питання до класу:

-  Хто ж вона така Маруся Чурай?

- Про що розповідається в історичному романі Ліни Костенко “Маруся Чурай”?

-Які дві версії існують про останній період життя Марусі?

(Розповіді учнів. Короткий реферат - дослідження)

Вчитель.

-І ось ця книжка зі справою Марусі ніби перед нами. Читач опиняється у художньо відтвореному середовищі за часів Хмельниччини. Сцена суду над Марусею написана так майстерно, так талановито, що вже читач разом з людьми вирішує - засудити чи виправдати Марусю.

А якщо засудити, то яку їй кару призначити.

Ставлення до Марусі на судовому процесі є для автора критерієм оцінки людини.

Ті, хто захищав дівчину, будуть відомими народові. Левко стане побратимом Разіна і загине на Дону, Іван Іскра теж проявить свій героїзм у боротьбі з ворогом, а батько Галі Вишняк посяде греблі і поля.

ІV. Диспут з учнями за питаннями :

-Які проблеми порушує письменниця у романі “Маруся Чурай”?

- 3 кількох розділів складається твір?

(1."Якби знайшлась неопалима книга”

2. "Полтавський полк виходить на зорі”

З. ".Сповідь”

4. "Гінець до гетьмана”

 5. “Страта”

6. "Проща”     

7. "Дідова балка”

8. "Облога Полтави”

9. "Весна, і смерть, і світле воскресіння”)

-Який головний образ роману?

(Вітчизна. Рідна земля з її трагічною долею стоїть за спиною кожного з героїв.)

-Чому Маруся приховала Грицеве самогубство, взявши вину на себе?

-Які риси національного характеру притаманні героїні?

-   У чому проявляються патріотичні почуття Марусі?

-    Які погляди дівчини на любов, зраду, сім”ю, дружбу?

-  Що споріднює Марусю з Ярославною? (“Слово о полку Ігоревім”). А що з Мавкою? (“Лісова пісня” Лесі Українки).

-  Що означає стратити Марусю?

(Це означає вбити пісню)

Маруся любить невірного, брехливого, чужого, огидного Гриця.

- Чи може вона задумувати вбивство?

-Кому ви виносите звинувачення, а кого оправдовуєте?

V. Інсценізація уривка "...неопалима книга”

- Хто з дійових осіб звинувачував, а хто захищав Марусю? Якими ви уявляєте цих людей? Що спонукало їх до таких свідчень?

(читання учнями уривків з роману)

- Які історичні персонажі діють в романі?

(Дмитро Вишневецький, як і в фольклорі, іменується Байдою, Лесько Хромий - Черкесом, син Остряниці Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, Ярема Вишневенький.)

-Для чого авторка ввела образ мандрівного дяка?

-Як у його роздумах відчувається сучасне прочитання проблем епохи, яка відображена у творі?

-Якою постає перед вами Маруся? Дівчиною з легенди чи конкретною історичною особою?

Мати радить донці:

-  Як не буде,

Не скигли, доню, то великий брид.

Здушили сльози – не виходь на люди.

Болить душа - не виявляй на вид.

-Чи права Чураїха? Як учинила Маруся? Відповідаючи, посилайтесь на текст.

-Яким постає перед ваші Гриць Бобренко? Що погубило його остаточно? Порівняйте його з Лукашем (“Лісова пісня” Лесі Українки).

Під час обговорення роману виділяємо такі проблеми :

1.       Як ви розумієте красу і потворність у вчинках героїв твору?

2.       Любов і зрада.

3.       Чи вмерла пісня Марусі Чурай? Доведіть свою думку з погляду сьогоднішнього дня.

(прослуховування платівки із записом пісень Марусі Чурай)

-            Розкажіть про свої враження від інсценізації твору “Маруся Чурай” артистами Луцького драмтеатру. Чи схвилювала вас зустріч з “живою” Марусею Чурай? Що вона дала для вас?

VI. Підсумок.

Для втілення своєї філософської, естетичної концепції Ліна Костенко вибрала не часто вживаний жанр роману у віршах, які передбачає рівноправне поєднання епічного та ліричного начал.

Розгортаючи перед читачем широку панораму побутового та громадського життя наших предків у ХVII ст., поетеса проникла в їхню індивідуальну та соціальну психологію, передає дух епохи.

Сюжет і композиція твору (дві лінії перетинаються, підсилюючи одна одну) дали змогу охопити настрої і проблеми доби в усій її багатобарвній яскравості. Роман “Маруся Чурай” вводить нас у духовний світ наших предків, розкриває забуті сторінки історії, на достойних взірцях вчить громадянської мужності совісті, пробуджує почуття власної гідності, причетності до великої історії великого народу.

Поетеса всім своїм єством турбується за духовну повноцінність сучасника, який на шляхах “соціальної і технічної перебудови світу не повинен забути і розгубити історичної пам’яті” (Ільницький М. "З чого постає неповторність”, ж. УММШ №10, стор.23)

“Великою популярністю в США користується постать і поезії Ліни Костенко. Вона є незаперечним авторитетом, своєрідною візитною карткою нашої духовності, наших перебудовних процесів.”

Для Ліни Костенко “поезія - це свято, як любов”.

Жити правдиво, любити людей, залишиш добрий слід на землі - заповіт поетеси нашому поколінню.

VІІ. Оцінка роботи класу і кожного учня зокрема.

VIІІ. Домашнє завдання.

Підготуватись до дискусії за творами

Б .Олійника (збірка “Заклинання вогню”)

Вивчити напам'ять одну із поезій збірки.

Літературна гра "Іду із дитинства до Тараса"

Мета: перевірити знання учнями відомостей про життя і творчість Т. Г. Шевченка, ознайомити учнів з науковими та художніми творами про поета, розширити відомості про Шевченка-художника, зацікавити його живописною та поетичною творчістю, донести думку про визначну роль Кобзаря в історії України; формувати самоосвітню компетентність, розвиваючи навички самоосвітньої роботи, компетентність продуктивної творчої праці, стимулюючи творчі здібності, соціальну компетентність під час організації роботи в групі; виховувати на прикладі життя і творчості Шевченка любов до рідної землі, народу, мови та культури, усвідомлення відповідальності за долю України.

Обладнання: плакат із назвою гри, епіграф: « То була дивовижна зоря...», виставка книжок про Шевченка, репродукції картин Шевченка, ілюстрації до « Кобзаря» В. Касіяна, записи пісень на слова поета, портрет поета; картки з переплутаними рядками віршів, картки зі словами для відновлення поетичних рядків, пейзажні малюнки або фотографії, предмети для гри з глядачами (колоски пшениці, кетяги калини, свічка, миска з ложкою, стрічка).

Хід гри

1 ведучий

- В дні перемог і в дні поразок,

В щасливі дні і в дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Несу думки свої сумні.

Іду крізь свята і крізь будні, Крізь глум юрби і суєту, Ні, не в минуле, а в майбутнє, До тебе я, Тарасе, йду.

2 ведучий

- Коли в душі моїй тривога, Коли в душі пекельний щем, Іду до нього, до живого, У Всесвіт віршів і поем.

І в дощ, і в сніг карбую кроки

І чую, дивлячись в блакить: Реве та стогне Дніпр широкий, Щоб розбудити всіх, хто спить.

Щороку ми проводимо Шевченківські свята, аби не просто вшанувати пам'ять геніального поета, а й відчути серцем його слово, повірити йому, бо кому ж тоді ще вірити, як не Шевченку, який життя своє віддав за Україну, за те. Щоб ми були вільними, гордими людьми. Вірно сказав один поет:

То була дивовижна зоря:

На убогу і світом забуту,

Щоб її до життя повернути,

Бог послав Кобзаря...

Ці правдиві слова будуть епіграфом нашого свята.

1 ведучий

- Я не один іду до нього Ідуть до нього тисячі, Неначе грішники до Бога, Свої печалі несучи.

2 ведучий

-1 доки в римах « Заповіту» Вогонь поезії не згас, Іду з дитинства до Тараса

Шляхами, що пройшов Тарас.

Учитель

-   Пройдемо   й   ми   шляхами   Тараса,   взявши   участь   у літературній грі «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття» , виявивши свою  обізнаність із творчістю  Шевченка. У грі беруть участь дві команди та глядачі-вболівальники. Переможців обере журі. На столах учасників можуть лежати лише чистий папір, ручки і «Кобзар» Шевченка. У залі має лунати лише українське слово.

1 конкурс « РОЗМИНКА»

Протягом хвилини команда повинна відповісти на 10 питань і виявити знання загальних відомостей про поета. Правильна відповідь оцінюється в 1 бал.

1.   Місяць народження Шевченка ( за новим стилем )? ( Березень )

2.  Ким був за соціальним статусом? ( Кріпак)

3.  Село, в якому народився поет? (Моринці)

4.   Ім'я батька поета? (Григорій )

5.   Назва вірша з початком «На панщині пшеницю жала...»? («Сон»)

6.   Людина, що грає на кобзі - кобзар або... (Бандурист, лірник)

7.   Що означає ім'я Тарас у перекладі з грецької? ( Бунтар)

8. Назвати відомих людей, сучасників Шевченка. ( Брюллов, Жуковський, Гребінка, Куліш)

9.  Ким був Шевченко за освітою? ( Художник )

10. Місто, в якому знаходиться могила поета? ( Канів )

11. Кого з батьків втратив першим малий Тарас? (Мати) 
12. Ім'я матері й сестри, дороге для поета? (Катерина))

13.   Село, в якому пройшло дитинство? (Кирилівка)

14.   Ім'я пана, чиїм кріпаком був Шевченко? (Енгельгардт)

15.   Назва першої збірки творів? ( «Кобзар» )

16. Ім'я подруги дитинства, змальованої у вірші « Мені тринадцятий минало...»? (Оксана)

17.  Місяць смерті поета? (Березень)

18.   Місто, яке відіграло велику роль у житті поета? (Петербург)

19.   Продовжити рядки « Ягня, здається, веселилось, а сонце гріло,...» («...не пекло» )

20.   Вірш, написаний під час важкої хвороби? ( «Заповіт» )

21.   Скільки років тривало заслання Шевченка? (10 )

22.     Завдяки кому молодий поет був викуплений з кріпацтва? (Брюллов )
(Якщо учні не дають правильної відповіді, її озвучує вчитель. )

1 ведучий

- Відомості про життя Шевченка ви можете взяти із підручника або з художніх творів про поета. Огляньте виставку книжок про Т. Г. Шевченка. Тут є й наукові дослідження, і художні твори. Деякі вам уже знайомі ( книга С. Васильченка ). Одним із найкращих творів про Шевченка є роман О. Іваненко «Тарасові шляхи», що дає можливість уявити епоху, в яку жив поет, його життя, людей, що оточували поета. Ця книга допоможе вам вивчити біографію Шевченка в 9 класі.

2 конкурс «НАЗВИ ВІРШ»

За допомогою трьох підказок гравці повинні впізнати вірші Шевченка. Якщо вірш названо з першої підказки, команда набирає 3 бали, якщо з другої - 2 бали, з третьої - 1 бал.

Вірш 1

1. Розповідається про дитячу дружбу.

2.   Є слова: сонце, небо, рай.

3. Є рядки: «Утирала мої сльози і поцілувала...» («Мені тринадцятий минало...»)

Вірш 2 

1. Вірш написаний у в'язниці на чужині, але згадується в ньому Україна, розпочинається вечірнім пейзажем.

2.   Є слова: сонце, гори, пташечка.

3.   Є рядки: «Радіють люди, що одпочинуть...» («Сонце заходить, гори чорніють»)

Вірш З

1. Вірш є одним з найвідоміших у спадщині поета.

2.   Є слова: могила, степ, Дніпро.

3.   Є рядки: «Поховайте, та вставайте...» («Заповіт»)

Вірш 4

1. Вірш про родинний затишок, дружну сім'ю.

2.Є слова: садок, дівчата, матері.

3.Є рядки: «Сім'я вечеря коло хати...»(«Садок вишневий коло хати»)

З конкурс «ВІРШ НАПАМ'ЯТЬ»

На першому етапі конкурсу всі гравці команди читають по рядку вивчений напам'ять вірш Шевченка ( зі шкільної програми ) - 5 балів. На другому етапі будь-який вірш на власний вибір читає напам'ять один підготовлений гравець - 12 балів.

2 ведучий

- На вірші Шевченка створено багато улюблених в народі пісень. Це «Реве та стогне Дніпр широкий», в основу якої лягли перші рядки балади «Причинна». Це «Заповіт», музику до якого писало багато композиторів, але найвідомішою стала мелодія полтавського вчителя Георгія Гладкого, яку ми співаємо й зараз, вважаємо народною піснею. Це «Думи мої...», музику до якої створив народ. Це «Садок вишневий», «Зоре моя вечірняя» та безліч інших. Зараз для вас прозвучить запис пісні «Реве та стогне...», музика Д. Крижанівського, виконує Б. Гмиря, потім у виконання кубанського козачого хору прозвучить пісня «Зоре моя вечірняя...» (танець дівчат із рушниками)

4 конкурс «ПЕРЕПЛУТАНІ РЯДКИ»

Читаючи Шевченка, ми помічаємо,що в різних творах можуть повторюватися схожі вирази, образи, що є улюбленими для поета. Командам пропонується знайти помилку у переплутаних рядках. Конкурс оцінюється в 5 балів. Час виконання - 1 хв.

1. Сім'я вечеря коло хати. Вечірня зіронька встає. Дочка вечерю подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. (І нищечком старий читає, Перехрестившись, Отче наш. Крізь верби сонечко сіяє і тихо гасне. День погас, І все почило. ( «Садок вишневий», «І досі сниться: під горою...» )

2. Тече вода край города. Вода ставом стала. Прийшло дівча воду брати, Брало, заспівало. І вийшов до неї з зеленого гаю Козак молоденький. Цілує, вітає, І йдуть по долині, І йдучи співають. ( «Тече вода...», «Зацвіла в долині...» )

5 конкурс «ПЕЙЗАЖНИЙ»

Кожна команда отримує фото якогось куточку природи України. Завдання: протягом 2 хв.

Дібрати з творів Шевченка рядки, що найбільше відповідають зображеному, пояснити вибір. Оцінка - 3 бали. ( У конкурсі можна також використати малюнки гравців, приготовлені для супротивників.)

1 ведучий

- Вірші Шевченка дуже живописні. Ви переконалися в цьому. Відомі українські художники ілюстрували «Кобзар». Найвідомішими є ілюстрації народного художника України Василя Касіяна. Та не забуваймо, що сам Шевченко був талановитим і відомим художником. Ще в дитинстві прокинувся у Шевченка цей хист, привів його в Академію художеств. Живописна спадщина Шевченка налічує близько 1200 робіт ( олійні картини, акварелі, сепії, офорти, малюнки ). За півроку до смерті Шевченко отримав звання академіка гравюри. Ви бачите репродукції найвідоміших робіт: автопортрет 1840-41 років, картина «Катерина», офорт «Дари в Чигирині», портрет Г. Закревської.

«ГРА З ГЛЯДАЧАМИ»

Перед останнім вирішальним конкурсом гравці мають відпочити, тому грати будуть вболівальники. їх правильні відповіді принесуть додаткові бали командам. Отримати ці бали глядачі можуть, якщо впізнають вірші Шевченка, в яких згадуються показані їм предмети. Це буде нескладно,бо в грі вже згадувалося багато творів поета.

Колоски пшениці - «Сон», «На панщині пшеницю жала...»

Свічка - « І виріс я на чужині», «.. .На свічку Богу заробляла поклони тяжкіє б'ючи»

Стрічка - «На Великдень...»,«.. .Тій стрічку купили...»

Кетяги калини - «Зацвіла в долині червона калина» або «Тече вода...», «Пишається над водою червона калина»

Миска і ложка - «Садок вишневий...», «Сім'я вечеря коло хата...»

6 конкурс «ПОЕТИЧНИЙ»

За останніми словами гравці кожної команди повинні відтворити відомі рядки з вірша «І виріс я на чужині...» і, по можливості, продовжити вірш. Оцінка завдання - 5 балів, час -1 хв. Забороняється користуватися «Кобзарем».

1. погано	2. лиха
селі	тихо
землі	добро
повсихали	Дніпро
погнили	дитина
повалялись	любується
поросли	Україну
погоріло	зеленіють
почорніло	села
подуріли	веселих
ідуть	веселі
ведуть

Підрахунок балів, нагородження переможців
Учитель.

- Це лише гра. У ній повинні бути перемоги й поразки. Але життя не обмежується грою. Найголовнішим результатом нашої зустрічі є те, що нам усім було цікаво, ми згадали творчість Шевченка, віддали йому шану, виявили свої знання і творчі здібності.     Ми     всі     перемогли,     бо     здобули     нові     знання,     відкрили для себе щось нове. Це найкраща нагорода.

Ведучий.

.. .Жива душа поетова святая, Жива в святих його речах, ми, читая, оживаєм І чуєм Бога в небесах.

Проблема формування людини, її характеру, поглядів на життя у кіноповісті О.П. Довженка «Зачарована Десна»

М Е Т А: РОЗКРИТИ ПРОБЛЕМИ ТВОРУ, РОЗГЛЯДАЮЧИ IX КРІЗЬ ДУШУ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ ВИХОВУВАТИ В УЧНІ В ДОБРОТУ, МИЛОСЕРДЯ ЛЮБОВ ДО ЛЮДЕЙ

ХІД УРОКУ

1. Сьогодні ми з вами продовжуємо осмислювати творчу постать Олександра Довженка яким зустрілися на попередньому уроці. Домашнім завданням вашим було висловити письмово свої думки: "Яким ви уявили собі Довженка як людину і як митця" (3-4 уч.) -   Поділитися своїми відгуками.

Ніхто і ніщо не може розказати про душу митця,як його твори. У Олександра Петровича є гака кіноповість,яка допомагає зрозу­міти його глибоке народне коріння,світогляд,усвідомити те,що витоки його таланту  - у невичерпній криниці народної історії й духовності.

Ця повість особлива бо поглиблює наші знання про Довженка і примушує замислюватись кожного над власною людською сутністю.

Читаючи цей твір, пізнаємо секрет його творчої сили, вчуваємо далеку мить його народження як митця.

Оголошую тему уроку, учні записують іі.

Зверніть увагу на дошку. Перед нами ліричний герой – головна постать повісті. Він у двох лицях: малий Сашко і Олександр Петрович, а між ними - читач. Це ми з вами, дорогі друзі. Ми - це той місточок, який пов"яже долю юного і зрілого ліричного героя. Отже глибини цього твору, як ви вже зрозуміли, будемо розглядати крізь душу ліричного героя.

І. ПОДАЧА НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Свій твір Олександр Петрович скромно назвав " коротким нарисом автобіографічного кінооповідання", хоч насправді його значен­ня ширше,тут ми знаходимо художньо-філософське осмислення «первинної природи,народних основ і джерел сучасності."

Як же створювалася кіноповість про незабутні часи дитинства?

5 квітня 1942 року Олександр Петрович записує в "Щоденнику": '"А вчора пишучи спогади про дитинство, про хату, про діда, про сіно­кіс, один собі у маленькій кімнатоньці сміявся і плакав. Боже мій, скільки ж прекрасного і доброго в моєму житті, що ніколи-ніколи вже не повернеться."

А це запис у"Щоденнику" від 7 грудня 1945 року про бажан­ня створити таку книжку, яка б принесла людям успіх, відпочинок, добру пораду і розуміння життя

III.    РОБОТА НАД ЗМІСТОМ ТВОРУ

Зачарована Десна" заявляється лише друком у 1955 році.

-        Як у повісті автор пояснює свій задум написати такий твір ?
/до слів "До чого ж гарно і весело було в нашому городі"/

Отже, Олександр Петрович, який прожив багате й змістовне життя, здобув світову славу,створив талановиті кінофільми про життя свого народу, за рік до смерті написав книжку про своє дитинство.

-        Що значить дитинство для формування характеру людини ? Скажіть через значення тексту і власний досвід.

В кожному дитинстві є свої радощі й прикрощі, невдачі й розчаруван­ня. А незалежно від цього смуток і радість були в Сашковому житті. Кинутий у розпач бабиними прокльонами малий  Сашко, усамітнившись у клуні перебирає в пам"яті приємне і неприємне в дитячому світі.

-          І, як на мене, у змісті твору є універсальний уривок, в якому оживають приємні й неприємні моменти життя не лише Сашка, а й кожного з нас. Цей поетичний спогад вартий того, щоб його прочитати напам"ять. Послухаємо його уважно./ Від слів "Приємно бродилі по теплих калюжа:-:..." до слів "Любив стави дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки."

-          Яку картину з цього уривка вам би хотілось розкрити детальніше ?

-          Наповніть цей уривок детальними розповідями про події, розкриті в повісті.

-          А що вам підказує такий вислів ?

" І ще приємно,коли дід розмовляв з конем і лошам, як з людьми. Про кого це? "

-          А перед ким з героїв повісті вам хотілося скинути шапку і сказати ліричне Довженківське : "Драстуйте" 1 за що ?

-          Чого ще навчила Довженка сім'я ?

-          А які картини у повісті пов’язані з музикою ?

-          А тепер послухайте музичний запис і скажіть, чи перегукується почу­те вами з кіноповістю ?

-          А як згадує ліричній герой неприємності ?

-          Чого не любив він ?

-          Що травмувало дитячу душу і не лишилося без впливу на все дальше життя ? /Школа залишила болючі,невеселі спогади/

-          Що для вас значить школа перед порогом дорослого життя ?

-          Який висновок з усього сказаного можна зробити про характер, духовний світ, перші враження дитячого життя ? Чи ви перелатали щось подібне в дитинстві ?

-        Що нас робить людьми за Довженком і з власного вашого читацького

досвіду ?

-        Який цікавий художній прийом використовує автор ?

Він постійно розглядає малого Сашка очима Довженка-митця. І саме дорослій людині, дорослому герою належать філософсько-ліричні відступи. А ось лише один із них: '*Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та юнацтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного, ніщо не гріє її, не будить радості, ані людяного суму. Безбарвна людина ота яку посаду не посідала б вона, і труд іі, не зігрітий теплим промін­ням часу, безбарвний."

-        Про це говорить Григорій Сковорода, філософ попередніх століть. Прислухайтесь до цих мудрих слів.

І на завершення мені б хотілося почути ваші судження про слова О.Довженка, які стали відомим афоризмом " Бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах."

І я бажаю, щоб ви, які виросли на берегах зачарованої річки Прип,ять, були добрими, милосердними навчились прощати людям і завжди бачили зорі навіть у калюжах

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

ТЕМА. ЛЕСЯ УКРАЇНКА І СЕРГІЙ МЕРЖИНСЬКИЙ: ІСТОРІЯ ВІЧНОГО КОХАННЯ

МЕТА. Сприяти збагаченню знань учнів про Лесю Українку. Удосконалювати навички виразного читання, зв'язного мовлення Створювати умови для цілісного уявлення про неї не тільки як про митця, громадянина, але й як про жінку, що сподівалася на звичайне людське щастя. Засобами ІКТ розвивати пізнавальні здібності кожної дитини. Виховувати інтерес до життєвого шляху письменниці. Виявити особисту позицію учнів до обговорюваного питання.

ЕПІГРАФ ДО УРОКУ:     «Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

                                                Я в серці маю те, що не вмирає!»

ОБЛАДНАННЯ: портрет Лесі Українки та Сергія Мержинського, збірки поезій письменниці, вишитий рушник, на столі запалена свічка, засоби ІКТ: комп'ютер для демонстрації презентації, фото та інших матеріалів, музичне оформлення.

Пісня «Казка про кохання»

1.МОТИВАЦІЯ.

Сьогодні поговоримо про почуття, про яке здебільшого мовчать, а коли говорять, - то напівголосно. На світі не знайдеться людини, яка була б байдужою до нього, яка б не переживала його солодких мук і гірких радостей. Отож, поговоримо про кохання. Хоч у коханні і немає порадників, але, переживаючи будні і свята, сум і радість, розлуки і зустрічі, ми подумки звертаємося до тих, хто своєю силою любові, терпінням і мудрістю дає зразок величі цього почуття. Звернімося до Лесі Українки - вона допоможе нам розібратися у власних душах.

Ми хочемо на уроці розкрити втаємничені сторінки із життя жінки, яка вміла любити і пережила у своєму житті нерозділене кохання.

ПРИЙОМ «МІКРОФОН». Учні розповідають, що їм відомо про Лесю як про поетесу.

Презентація «Леся Українка»

З її іменем пов'язано поняття борця, який долає фізичний біль, мужньо зносить повільне згасання і жодним словом не нарікає на долю, не чекає співчуття.

Вірш «Contra spem spero!»

( « Без надії сподіваюсь!»)

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна

Може, квіти зійдуть - і настане

Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей,

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Та ми спробуємо побачити Лесю дещо по-іншому, спробуємо розкрити втаємничені сторінки із життя жінки, що вміла любити і пережила у своєму житті трагічне нерозділене кохання.

2.      ОГОЛОШЕННЯ, ПРЕДСТАВЛЕННЯ ТЕМИ Й ОЧІКУВАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ.

Очікувані результати:

-після цього уроку учні дізнаються про нову для них сторінку з життя Лесі Українки;

-висловлять власне ставлення до цієї історії кохання;

-проаналізують події та риси характеру цієї неординарної особистості.

3.      НАДАННЯ НЕОБХІДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ. МІНІ-ЛЕКЦІЯ

Учитель .. .П'ятирічною вона почула з маминих уст розповідь про мавку. Легенди про озеро Нечимне дівчинка пам'ятала все життя. Чи не власну драму кохання описала Лариса у «Лісовій пісні»? У драмі, як і Лесиному житті, дівчина не змогла поєднати долю з простим сільським парубком. Щастя материнства великій поетесі також не довелося пізнати. Своєрідною компенсацією стали для неї «немовлята-вірші», що їх вона пестила невимовними ніжністю і любов'ю.

4. ДОСЛІДЖЕННЯ УЧНІВ ( ПОПЕРЕДНЯ РОБОТА З ДОВІДКОВОЮ ЛІТЕРАТУРОЮ, РЕСУРСАМИ ІНТЕРНЕТ

Учень ... Саме у чарівному куточку Полісся, серед замріяних верб на березі спокійного озерця, прийшло до юної поетеси перше світле почуття. Максим Славшський - виходець з освічених селян - зазнайомився з Ларисою влітку 1886 року в Колодяжному, де її батьки мали чималий маєток. Максимові було вісімнадцять, Лесі - п'ятнадцять.

Коли вони знову зустрілися влітку 1892 року, взаємні почуття спалахнули з небаченою силою. То було перше, ще дівоче кохання волинянки. Так чи не так, а з іменем Славінського пов'язано чимало перлин Лесиної інтимної лірики: «Горить моє серце», «Стояла я і слухала весну», «Хотіла б я піснею стати», «Сон літньої ночі»...Вона зверталася до «пана Максима»: «Милий мій! Ти для мене зруйнований храм...»

«Горить моє серце»/ «Стояла я і слухала весну»/ «Хотіла б я піснею стати»

Учитель. Леся Українка і Сергій Мержинський... Трагічна, безмежно сумна, але й водночас духовно висока історія кохання, далека від повної взаємності. Багато в чому різні люди: геніальна жінка, чиї твори не були належно оцінені сучасниками, і не прочитані повною мірою і зараз, через багато років, і інтелігентний, сповнений благородних поривань син армійського офіцера. Доля подарувала їм зустріч улітку 1897 року в передмісті Ялти Чукурларі, де поетеса тоді лікувалася. На мою думку, ці люди не могли не зустрітися... Рано осиротівши, Сергій виховувався у бабусі, здобув вищу освіту, багато читав, перекладав, пробував свої сили у публіцистиці. Лесю Українку вражали краса і чистота цієї людини, постійне внутрішнє горіння, він був людиною освіченою, інтелігентною, надзвичайно милою і симпатичною. Тонкою, лагідною вдачею Леся і Сергій були подібні одне до одного. Нескінченні, невичерпні розмови з ним відкривали нові світи незнаних уявлень і почуттів, будили нову мрію життя. Літо 1898 року...Воно було незабутнє. Може, найкраще, найщасливіше в житті Лесі Українки. Довго блукали полями, вибиралися на старовинні степові кургани, плавали човном по річці Псьол. Нечасто Лариса Косач могла так оцінити людину: «Він завжди мене розуміє і вірить мені, як своєму найближчому другові». Адже розуміти, по-справжньому розуміти таку людину, якою була Леся Українка, могла тільки непересічна особа.

Учень. Згадані вище слова були сказані про Сергія Костянтиновича Мержинського, людину, про яку ми знаємо так мало, але яка стільки важила в житті поетеси. Це знайомство й справді переросло у велику дружбу. На жаль, їхнє листування не збереглося - зустрічаємо лише поодинокі спогади у листах до сестри Ольги. Зустрічаються досить часто. Коли він говорить про неї, то в його словах звучить велике захоплення і глибоке почуття. Але не таке, якого вона очікувала. Адже Сергій був закоханий в іншу жінку. Тому в його словах і біль, і сум. Коли Олена Пчілка запитала у доньки: «Се - дружба чи щось інше?», то Леся відповіла: «Не питай мене про се, мамочко. Як тільки я сяду писати до нього, я думаю тільки про те, що я його люблю - без міри, без краю, що те кохання -ніж у моєму серці; вирви ніж з серця - і воно кров'ю зійде... Він не любить мене, і я нещасна. Коли б він мене любив, ми обоє нещасні були б. Я знаю се і все-таки його кохаю, сама себе палю вогнем».

Учитель. Така ж доля судилася й І.Франкові. «Тричі мені являлася любов», - зізнається поет, і три жмутки віршів із збірки «Зів'яле листя» вже давно стали шедеврами світової любовної лірики.

Пісня у виконанні В.Козловського «Знаєш» «Чого являєшся мені у сні?»

Учениця. З наближенням зими здоров'я Мержинського гіршало. Леся тяжко переживала це горе. Сама ледве стала на ноги після стількох недуг, а тепер марнує себе ще й чужим лихом - побивається хворим. Тому батьки не схвалювали доньчиних вчинків, хоч розуміли і в душі співчували їй, але жаліли свою дитину. Вони не докоряли вголос, не перешкоджали робити їй , як вона хоче, однак мовчки засуджували все це. Мовчазні конфлікти приносили багато страждань. Лесі теж було жаль батьків і всю рідню, яким вона завдавала прикрощів, але ніколи й хвилину не вагалася - вона вся на боці приреченого, вона з тих, хто страждає і гине.

Монолог Мавки « О, не журися за тіло...»

Учитель.      Все, все покинуть, до тебе полинуть, Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!

Все, все покинуть, з тобою загинуть,

То було б щастя, мій згублений світе!..

Учень. Болем і незгасаючою надією повні листи Лесі Українки цього періоду Ользі -сестрі, другові, пораднику вона напише: «Я думаю, що таки поїду, хоч би мені прийшлось для сього більше енергії потратити, ніж я потратила за все своє життя. Нехай навіть се жертва буде потрібна».

І ось з 7 січня вона біля хворого. Не залишає його ні вдень, ні вночі. Він уже не підводиться з ліжка. Говорить мало і лише пошепки. Втрачає останні сили. Обличчя бліде з жовтуватим відтінком. На ньому світяться лише великі очі. Температура щодня дуже висока. Часто кров йде горлом. Та, помираючи, він прагне піклуватися про Лесю.

Учениця. Вона читає на його прохання книжки, листи, грає на фортепіано, розмовляє... часто говорить вона одна, а він очима, жестами відповідає їй. Та через своє безсилля дуже нервує. Ларису Петрівну не міг зупинити характер Мержинського, що став дуже важким під впливом хвороби. А побутові труднощі! Багато що просто вражає, коли дізнаєшся про останні місяці цього кохання. Вона, знаючи, що Сергій дотепер кохає іншу жінку, біля ліжка хворого пише від його імені листи до «суперниці». Знаходить в собі сили сказати матері: «Не буду, звичайно, говорити тобі, що начебто мені тепер легко жити. Це неправдою було б, та лише нагадаю тобі, що я дуже стійка, отже ж, ти можеш бути впевнена, що мені ніяка небезпека не загрожує...»

Учень. Стомлена безсонними ночами, абсолютно забуваючи про себе, вона відчуває, що внутрішні сили не слабшають, а, навпаки, міцніють. Прекрасні очі палають колосальної сили вогнем, який ніколи не зустрінеш у пересічної людини, вогнем, джерело якого -вміння співчувати, осягати чужий біль, як власний. А нещастя насувалося невідступно і невблаганно, хвороба прогресувала. Надія змінювалась безвихіддю. Молодий 30-річний чоловік із красивими очима тримав на грудях хрест. Біля ліжка - Євангеліє - в останні дні життя став християнином.

Учениця. Отримав лист від коханої. Губи шепотіли її ім'я, потемніле від болю лице ледь освітлювала слабенька посмішка. Чим вона могла допомогти? Як затамувати незагоєну рану, котру лишає на все-все життя нерозділене кохання? Були б такі ліки - хай навіть добуті з власного серця - вона віддала б їх... Тепер їй однаково... Гірка чаша випита до краплини. Тепер вона звідала все! От, виходить, задля чого виривала його з лапищ смерті. Щоб здобути ще один відчутний удар...

Леся, повторюючи за Мержинським, пише листа його коханій, і ніхто, і ніщо не полегшить прихованої розпуки між рядками. Цю чашу вона випила до дна.

Учень. 8 січня після одного з найтяжчих нападів хвороби в самому «апогею болю», як зізнається через 2 роки в листі до І. Франка, протягом ночі Леся напише драматичну поему «Одержима».

Учитель. Так народилася драматична поема «Одержима». Міріам ходить за Мессією і бачить, як він допомагає людям, як зцілює їхні душі, як робить щасливими. А чи сам щасливий? Ні, бо він - самотній. Месія не хоче прийняти любов Міріам, бо вона не погоджується возлюбити ворогів. Не своїх ворогів, а його. Коли ж Мессію розпинають, Міріам шле прокляття не тільки ворогам, а й друзям Мессії за те, що не розділили його долі. Сама ж страждає від того, що не може за коханого віддати душу.

О горе!

В той час, як всі громадою зберуться

Згадать того, кого я так любила,

Я буду всім чужа і одинока, Непризнана ніким, бо сам Мессія Не признавав мене.. .О Сине Божий! Нехай в моїм житті все, все неправда, Та вір мені; що я Тебе любила. Чи ти гадав, - я не зреклась себе? Зреклась! Я прокляла себе і душу, Ту душу, що не хотів прийнять Мессія. Собі на жертву. Де ж єсть більше горе, Як не могти віддать за друга душу?

Учень. Сергія Мержинського не стало 3 березня 1901 року. Усім пережитим Леся була вимучена і фізично, і морально. Власне життя здавалося без нього порожнім і марним. Один із її віршів закінчувався словами, які вона могла б повторити і через десяток літ: «Тебе нема, але я все з тобою!»

Мелодія «Вечная любов» «Уста говорять : «Він навіки згинув!»

М.Скорик «Мелодія»

Учитель. У своїх листах до Сергія Мержинського вона писала : «Твої листи завжди

пахнуть зов'ялими трояндами...» ст. 156.

5.ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ. ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ УРОКУ.

-  Які думки та почуття викликали у вас ці дослідження?

-  Що нового ви дізнались?

-  Чого навчились?

-  Якою постала перед вами Леся?

-        Дайте відповідь на питання : « Кохання - це...»

6.   ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. Написати твір-роздум за творчістю Лесі Українки, взявши за епіграф слова : «Любов - це кара, це сумна в'язниця, Бог від якої загубив ключі» (написано на зворотному боці дошки)

Учитель. Феноменальна жінка. Вона не тільки не зламалася, вона переплавила своє безмежне горе у вогні творчої фантазії, яка допомагала їй створити свої шедеври в майбутньому. Геніальна велич духу дала право їй написати: «Я в серці маю те, що не вмирає...». І якось дивно після цього слухати скарги наших сучасників на відсутність нетлінних ідеалів . Ніби й не було Лесі.

Та треба було якось жити далі, треба було прихилити до когось свою зболену душу і зранене серце. Тому Леся згодом виходить заміж за закоханого в неї Климента Квітку. Особисте життя Лесі Українки як відомої і неординарної особистості цікавило багатьох. Були і домисли, і вигадки. Та ми - не судді.

Пісня «Сіла птаха»

З коханими не розлучайтесь,

З коханими не розлучайтесь,

З коханими не розлучайтесь,

І кожен раз навік прощайтесь,

І кожен раз навік прощайтесь,

І кожен раз навік прощайтесь,

Тема: Розділові знаки між простими реченнями в складносурядному.

Мета: закріпити знання про вживання розділових знаків між частинами складносурядного   речення;   виховувати   патріотизм,   любов   до   природи рідного   краю;   формувати   пунктуаційну  грамотність;   розвивати  логічне мислення, зорову й слухову пам'ять, увагу.

Тип уроку: урок закріплення вивченого.

Обладнання: підручник.

Хід уроку

I.       Перевірка домашнього завдання.

Робота біля дошки.   Записати речення, довести, що вони складносурядні. Пояснити вживання розділових знаків.

Розгорнуть дні свої сувої, і під вагою золотою вусатий колос зашумить. (В.Сосюра.) Будь сівачем, і хай життя твоє насущний хліб, а не кукіль дає. (Л.Забашта.) А в житі стежка заповітна і перепілка не змовка. (Д.Луценко.)

II.     Повідомлення мети і завдань уроку.

III.    Відтворення теоретичних відомостей.

Бесіда.

•        Які речення називаються складносурядними?

•        Які  сполучники вживаються для     об'єднання     простих речень у складносурядне?

•        У  яких  випадках  між  простими  реченнями  у  складносурядному, з'єднаними сполучниками , та (і), кома не ставиться?

•        Який   розділовий   знаки,   крім   коми,   вживається   між   частинами складносурядного речення? У яких випадках?

IV.    Виконання вправ на закріплення вивченого.

Робота біля дошки. За схемою, поданою на с. 25 підручника, зробити
синтаксичний розбір двох вказаних учителем речень (усно).

І. Німує небо, і мовчить земля. (М.Рильський.) Минула ніч, і сонце білогриве несе на тросі огненному день. (В.Симоненко.) Повітря склом виблискує ламким, і тиша ніжно дзвонить над гаями. (М.Рильський. ) Заснула ніч на вулиці глибокій, і ліхтарі, як маківки безлисті, ледь-ледь жовтіють. (П.Воронько.) Вже осінь серце крає жовтим листом і паморозь на травах сивиною. (Т.Губар.) Дивна хмара злягла рукою білою на далеч, і райдуги уламочок між пальців, мов перстень, сяяв каменем коштовним. (Я.Райніс.) Довго громи гуркотіли і блискавка в хмарах вилась. (Б.Грінченко.) Приходив дощ, а потім було зимно. (Л.Костенко.) Віяв вітер і сонце пекло, і німотне смеркання в ворота, наче гість дорогий, увійшло. (М.Рильський.)

II. Мені шумлять октави тополині і льон у синій повені сія. (Д.Луценко.) Сонце впало в степ за очеретом і погасло, а з лиману викотився червоний місяць і пустив на воду широку іскряну стежку. (І.Нечуй-Левицький.) Довкола у природі все дрімало і рання мла стелилась по землі. (О.Маковей.) Манило марево й мене до голубого небокраю, і вже здавалося, земне я щастя те ось-ось впіймаю. (Д.Луценко.)

IIІ. Я - українець, і моя душа ніким не розмежована довіку. (В.Кочевський.) Спішу до тебе, серце-Україно, і час мені так хочеться спинить! Тут посивіли материнські скроні і зморшками осяяло чоло. Тут пестили нас мамині долоні, і серце це навічно зберегло. (Т.Губар.) Мала частинка світу в людськім мозку, а в кожнім серці людськім - цілий світ. (Д.Павличко.) Слова підлітають над гривою казки, і серце підказує правду уму. (Л.Костенко.) З дитячих років пам'ятаю легенд чимало і казок, але одна, як шепіт гаю, не йде і досі ще з думок. (Д.Фальківський.)

         Попереджувальний диктант. Вказати речення прості та складні. У кожному з речень підкреслити граматичні основи.

I.       Жовтий лист покружляв і зів'яло опав на плече. (Б.Олійник.) Коло броду дотлівали жовті віти яворів, а над ними пролітали білі лебеді вгорі. (Д.Луценко.) Стоїть ще літо, але тихий сум вже осінню в повітрі повіває. (Г.Рибцуник.) Вже літо бабине нитки шовкові ткало, а навкруги весною все співало. (М.Сливко.) І пливла у далеч біла павутина, і сміялось небо, як блакитний сад. (М.Рильський.) За сонцем хмаронька пливе, червоні поли розстилає і сонце спатоньки зове у синє море. (Т.Шевченко.) Знов весна настане і квітки барвисті принесуть хвилини щастя і добра. (В.Сосюра.)

II.      День до останку згорів, і лишилася нічка бліда. Темна ще ніч, та вже хутко минеться вона. А завтра знов сонце загляне в віконце і збуджене серце моє заспіва. За горою блискавиці, а в долині нашій темно. Квітки цвітуть, і золотом багряним, немов огнем, долина пойнялась. По узліссі і на галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Світло сліпить, та не грає веселе проміння. Вітер гуде, та задуха гнітить, як каміння. Дев'ятий грізний вал! У глибині якісь печери позіхали чорні, та високо здіймались гребені.

З тв. Лесі Українки.

Диктант із коментуванням.

Тихесенький вечір на землю спадає, і сонце сідає в темнесенький гай. (В.Самійленко.) Посріблені ліси окуталися тінню, а небосхил горить і віти золотить. (М.Рильський.) Давно із яблунь зник весняний шовк і сад журивсь за вродою своєю. (Д.Луценко.) Одшуміло літо... Одспівало жито. Тільки вітер креше іскри по стерні і, як тінь докори, наступа копитом сухоребра осінь на поля сумні. (Д.Фальківський.) Застиг, як ратник, явір край села, і бджоли витанцьовують на квітах. (Д.Луценко.) Тільки захід горів жовтогарячим огнем та навислі над ним хмари червоніли, мов кров, а кругом усе тонуло в мороці. (Панас Мирний.) Небо над морем стало сизе, і на тому сизому небі заблищала пишна веселка. (І.Нечуй-Левицький.) А серед ночі, в тихий час, тут мавочки гуляють у таночку і ясний місяць дивиться на нас. (Л.Глібов.)

Самостійна робота. Переписати речення, розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення).

I.       Піднялися крила сонних вітряків, і черешню білу вітер розбудив. Була метелиця - і тиша залягла. Та ронять верби жовте пір'я на чорні колії доріг, і строгий погляд постеріг відльотний ключ серед безмір'я. Прив'яла папороть ще зеленіє, та вже горять, як свічі, дерева, і памороззю криється трава уранці-рано. Як жива, між віттям павутина проплива, а сонце світить тихо, мов крізь вії. Я натомився від екзотики, від хитро вигаданих слів, а на вербі срібляться котики, і став холодний посинів.

З тв. М.Рильського.

II.      Вікам посивіли вже скроні, а все про волю не чувать. Порозпрягали хлопці коні і полягали спочивать. Бряжчать мені невільницькі кайдани, а я шукаю сховані ключі. Духовний Чорнобиль давно вже почався, а ми іще тільки його боїмось. Вже леви ждуть, і жде мене арена. Життя, мабуть, - це завжди Колізей. Було життя як вірш без пунктуації, а смерть поставить крапку і тире. Вже листопад підкрався з-за дубів і гай знімає золоту перуку. І хто б там що кому не говорив, а згине зло і правда переможе!

З тв. Л.Костенко.

V.  Перевірка самостійної роботи учнів.

VI.    Підбиття підсумків уроку.

VII.   Домашнє завдання. Вправа 45 (II).

Тема: Леся Українка. Життя поетеси, її мужність і сила духу. Провідні мотиви її лірики

Мета: поглибити знання учнів про життя і творчий шлях Лесі Українки; визначити роль родини і оточення, що впливали на формування особистості поетеси; усвідомити велич її життєвого подвигу; усвідомити, що сила духу - конструктивне начало в житті людини; розвивати навички сприйняття й засвоєння знань на слух; виховувати стійкість у життєвих труднощах, цілеспрямованість, прагнення до самоосвіти.

Обладнання: портрет письменниці, виставка книжок Лесі Українки, презентація.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

Хіба жила на світі ще така жінка,

в серці якої поєдналися б така мужність,

така геніальність, такий вогонь і розум,

така пристрасна любов до Батьківщини!

Ні, другої такої на світі не було.

                                                  Л.Смілянський

І.Вступне слово вчителя.

1. У звичайному житті вона - слабосила жінка. У літературі - титан духу, дочка Прометея, Ломикамінь, Співачка досвітніх вогнів, Одержима.. .Хто ж вона, Лариса Петрівна Косач, знана в усьому світі як Леся Українка?

З'ясування учнівських очікувань. (Від сьогоднішнього уроку я очікую ...)

Безперечно, її життя можна без перебільшення назвати подвигом. її поезія злинула над Україною крицево і ніжно-трепетно. І.Франко писав у статті про Лесю Українку: „ Від часу Шевченкового „ Поховайте та вставайте, кайдани порвіте " Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини ". Кажуть, що талановиті люди, як зорі, полишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь. Сподіваюсь, Леся Українка залишить свій слід у ваших серцях.

II. Сприймання і засвоєння учнями матеріалу.

1.Перша група „Біографи" (супроводжується презентацією) Виступи про:

А) батьків та рідних поетеси;

Б) двобій з підступною хворобою;

В) освіченість поетеси;

Г) обдарування і захоплення Лесі Українки.

2. Друга група „Дослідники"( супроводжується презентацією)

Виступи про основні мотиви лірики:

А) загальна характеристика мотивів лірики;

Б) патріотична тематика ( декламація вірша „Красо України, Подолля");

В) роль поета й поезії в житті народу ( вірш „Слово, чому ти не твердая криця");

Г) образ весни у творчості Лесі Українки ( під супровід домбри декламування поезії „Стояла я і слухала весну")

З.Інформація про книжкову виставку творів Лесі Українки.

III. Закріплення знань, застосування вивченого

1.Поєднайте „непоєднуване" в житті Лесі Українки:

Сила - слабкість ( фізична слабкість поетеси і сила її духу)

Невідвідування школи - висока освіта ( не відвідувала школи, займалася самоосвітою, досягла високого рівня)

2.Гра „ Так " - „Ні " ( потім перевірити в парах)

1)      Леся Українка - це псевдонім Л.П.Косач (так)

2)  Уроки гри на фортепіано Леся брала в дружини М.Лисенка (так)

3)  Леся в дитинстві не дружила з ровесниками (ні)

4)  Леся навчалася в Київському університеті (ні)

5)      Перша збірка називалася „ На крилах пісень " (так)

6)  Леся Українка писала лише вірші (ні)

7)  Родина М.Старицького не бувала у Косачів і не була з ними знайома (ні)

8)      І.Франко був другом родини Косачів (так)

9)      Поетеса ніколи не бувала в Єгипті (ні)

10)     Лариса Петрівна лікувалася в Косівщині на Сумщині (так)

11)     Леся Українка не перекладала твори з європейської літератури українською мовою (ні)

12)     Поховано письменницю в Грузії (ні) ІУ.Підсумок уроку.

Чи справдились ваші очікування на уроці? Продовжіть речення...

Я зацікавилась (зацікавився)....

Леся Українка мені....

Мені стало цікаво ....

Заключне слово вчителя

Леся Українка прожила життя, сповнене невимовних страждань і гіркоти. Але її творчість звучить оптимістично, в ній на повний голос пролунали життєрадісні мотиви сповнені віри в невичерпні сили народні. Поетеса живе серед нас, вона не вмерла, а тільки зробила крок у безсмертя. „ Ні, я жива! Я буду вічно жити! Я маю в серці те, що не вмирає!"

V. Домашнє завдання: за підручником опрацювати стор.135-136, скласти опорний конспект, написати твір-есе „Чим зацікавила мене постать Лесі Українки ".

Додатки до уроку

Леся Українка

Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка (її поезію й оповідання для дітей українською мовою добре знали в Україні), була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Батько — вихованець Київського університету святого Володимира, юрист, високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Батьки багато  уваги   приділяли   гуманітарній   освіті   дітей,   розвивали   інтерес   до літератури, вивчення мов, перекладацької роботи. Повага до батька, матері, дідуся, бабусі, до родини взагалі, вміння жити турботами, радощами і болями близьких, дотримуватися родинних традицій - це життєві принципи Косачів. У цій родині діти дуже любили своїх сестер, братів, тіток, дядьків. У сім'ї Леся особливо товаришувала із старшим братом Михайлом та молодшою сестрою Олею. Вони все життя залишалися її найближчими друзями та порадниками. „Разом бавилися, разом читали, разом вчилися. Леся навчилася читати в 4 роки", - згадувала сестра Ольга. У родині Косачів дуже любили творчість Шевченка і часто влаштовували Шевченкові вечори, на яких діти декламували поезії Кобзаря, розгадували вікторини, складені мамою.

У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники, і музиканти, влаштовувалися різні літературні вечори і домашні концерти. Дядько Лесі (так її називали у сім'ї і це домашнє ім'я стало літературним псевдонімом) — Михайло Драгоманов, був відомим ученим, громадським діячем, який перед еміграцією до Франції й Болгарії співпрацював із І. Франком. Йому належить одна з провідних ролей у формуванні світогляду племінниці згідно зі своїми ідеалами служіння батьківщині, які захопили її, а потім стали щоденною потребою в її житті. Він водив знайомство з Іваном Сергійовичем Тургенєвим, Віктором Гюго, був знайомий з усіма новітніми літературними та політичними подіями і часто поповнював бібліотеку племінниці посилками з-за кордону. Серед близького оточення майбутньої поетеси були відомі культурні діячі: Михайло Старицький - відомий драматург, Микола Лисенко - композитор,  основоположник української національної музики. Все це сприяло ранньому входженню Лесі в літературу: в дев'ять років вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватись. У 1884р. у Львові в журналі "Зоря" було опубліковано два вірші ("Конвалія" і "Сафо"), під якими вперше з'явилось ім'я — Леся Українка. Родина Косачів переїхала до с.Колодяжного на Волині. Там минали дитячі роки Лесі, в краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчина росла веселою і жвавою, розумницею і чепурушкою. Серед ровесників виділялась здібністю і працьовитістю. Демократичний стиль життя в родині сприяв зближенню з селянськими дітьми, засвоєнню народних звичаїв, традицій. А фольклор Волині вводив вразливу дівчинку в незвичайний, химерний світ української міфології з її мавками, перелесниками, русалками.

Природне обдарування, сприятливі умови в сім'ї, культурне середовище, наполеглива праця над самоосвітою — ось ті чинники, які рано піднесли Лесю Українку на високості вселюдської культури. Вона вражала всебічною освіченістю, ґрунтовною обізнаністю з літературою і мистецтвом багатьох народів світу, знанням мов, глибоким проникненням у суспільне життя. Крім української* і російської, Леся Українка досконало володіла французькою, німецькою, англійською, італійською, грецькою, латинською, польською, білоруською мовами. Це давало їй змогу читати в оригіналі художні і наукові праці багатьох народів, користуватися бібліотеками не тільки Києва, Львова, Одеси, Мінська, Москви, Петербурга, а й Відня, Берліна, Женеви, Мілана та багатьох інших міст.

Двобій з підступною хворобою 

 Місця, де перебувала Леся Українка під час лікування туберкульозу

Доля дуже рано навчила Лесю  Українку мужності. Почалась хвороба 1881р. І почалась ЗО-літня боротьба за життя. Вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила її ще в дитинстві, зробила недосяжною її блискучу музичну кар'єру і мучила поетесу всі подальші роки. Проте оця ще дитяча зневага до фізичного і душевного болю супроводжувала Лесю Українку все її життя. Мужньо переносила операції. Була оптимісткою.    У    листі    до    матері поетеса    пише    про    себе,    що    її загартувало лихо: «... Мені здається, що я маю перед собою якусь велику битву, з якої вийду переможцем або зовсім не вийду. Коли у мене справді є талан, то він не загине, - то не талан, що погибає від туберкульозу чи істерії! Нехай і заважають мені сі лиха, але зате хто знає, чи не кують вони мені такої зброї, якої нема в інших, здорових людей» Вірш „Без надії сподіваюсь" Чим більше дошкуляє їй хвороба, тим загартованішою Леся стає, не скоряється долі. Вірш „Хто вам сказав, що я слабка..." Поетеса формулює своє кредо: «Не можна, гріх бути інвалідом, коли так багато роботи і так мало людей, треба перестати ним бути, коли не можна зараз, то через рік ... через три, а все-таки треба вийти в люди! І я вийду або під ножем пропаду, а так не зостанусь» (Лист Лесі Українки до сестри Ольги) Багато часу змушена поетеса витрачати на лікування. Вона відвідала багато країн, де проходила різні курси лікування: Єгипет, Італія, Грузія, Польща, Німеччина. Шукала і в Україні багато місць, де лікували грязями, травами...

Хвороба привела її на Сумщину, в село Косівщину, де жила відома

цілителька Параска Богуш. Зараз при Косівщинській середній школі створено музей імені Лесі Українки. Леся дуже терпляче переносить страждання, не скаржачись. То виграла поетеса двобій з підступною хворобою чи
ні? Звісно впала в тому бою, але
тільки фізично. У моральному
плані це була перемога.
(Декламація        поезії  Лесі Українки „Без надії сподіваюсь".

Провідні мотиви творчості Лесі Українки

У несприятливій для повнокровного розвитку України суспільній атмосфері межі ХІХ-ХХ століть родина Косачів вирізнялася своїми демократичними поглядами, плеканням національних традицій, всебічною освіченістю. Виховуючись у такому середовищі, Леся не могла не зазнати його впливу на формування власних поглядів, уподобань, життєвих настанов. її громадянська свідомість, національна гідність, демократичні позиції були закладені саме в родинному колі. А ще, напевно, вродженою особливістю натури пояснюється отой постійний дух непокори, волелюбства, ота зневага до труднощів і втоми, оте гордовите бажання ніколи не бути слабкою, розбитою, зневіреною. Духовна міць фізично недужого тіла, властива Лесі Українці, наснажувала і її творчість. Потрібна була неабияка мужність, щоб, всупереч тиску влади, писати про кривди рідного краю. «І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю...» Патріотичний мотив— один з найчастіших у поезії Лесі Українки. її любов до України не можна навіть і порівнювати з тими зітханнями, які були такими популярними серед частини української інтелігенції. За глибоким переконанням поетеси, лити сльози над українським безталанням — це ще не велика послуга для краю. «Що сльози там, де навіть крові мало!..» У Лесиному розпорядженні було не так багато засобів для боротьби. Але в неї було пристрасне слово, у неї був величезний мистецький хист. її полум'яні віршовані рядки мимоволі западали в серця і будили свідомість людей. Недаремно поетесу стали величати Дочкою Прометея. Нести людям вогонь просвіти, вогонь своєї любові, жар свого невтомного слова було справою всього її життя. Звичайно, якщо ніхто не бачив поетесу розбитою і знесиленою, то це не означає, що вона була крицевою. Не забуваймо, що Леся Українка — жінка з вразливою тонкою душею. Були і в її долі прикрі падіння і болісні втрати. Бо життєве кредо Лесі Українки — сміливо творити свій шлях серед будь-яких незгод, змагатися з долею, не впадати у відчай під її ударами.

Багата, різноманітна тематика творів поетеси. Це і заклик до боротьби з самодержавством, і роль поетичного слова в цій боротьбі, і утвердження народу як творця історії, і оспівування природи, що дає сили жити і боротись. Леся любила свій народ, Україну, серце її обкипало кров'ю, коли бачила страждання простої людини. Ніколи не скаржилась на свою долю, муки ж народні сприймала як свої власні. Фізично слаба, вона взяла на озброєння художнє слово, вражала ним ворога, мов мечем.

Рука стискує невидиму зброю,

А в серці крики бойові лунають... Природа стала у творчості поетеси . однією з головних дійових осіб, вона не віддільна від людини. Ось Леся їде на лікування до Одеси, сумує з приводу розлуки з рідною Волинню. Гірко їй, що її подільські села такі знедолені, але вона бачить і прекрасне в них: "веселу балочку", "бори величезні, густії". Вона схиляється перед величчю краси, але разом з тим душа її сповнюється гнівом: чому серед такої краси панують горе, нужда?

Природа завжди передає якісь настрої людини. Якщо весна, то це світлі мрії, кохання, щастя. Саме "весна золота" допомогла хворій Лесі розігнати "хмари осінні". Весною ж Леся вийшла на шлях літературного життя. Мрія Лесина здійснилася. її поезія палає невгасимим вогнем, як вічно живе і образ самої Лесі Українки. Вірш „ Стояла я і слухала весну ".

Тема: «Посадіть калину коло серця, щоб в душі вона цвіла».

Мета: Ознайомити дітей з українськими символами; розширити знання учнів про символічне значення калини; встановити зв'язок між літературою, музикою, народознавством; удосконалювати навички ідейно-художнього аналізу виораних поезій; розвивати асоціативно-образне мислення; виховувати почуття національної свідомості, патріотизму та зацікавленості народними символами; виховувати самостійність у роботі.

Тип уроку: інтегрований урок.

Обладнання та наочність: Портрети Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, Лесі Українки; ілюстрації дітей, кросворд, гілка калини (намальована на ватмані), коровай, калина, вироби українських умільців із зображенням калини (розпис, писанки, вишивки), тексти творів, словник символів, добірка літературних матеріалів про калину, магнітофонний запис.

Словник: Сенкан - п'ятирядковий неримований вірш, який застосовується як засіб заохочення учнів до розмірковування з певної теми (фр. мовою означає «вірш з п'яти рядків»). Під час складання сенканів необхідно дотримуватися правил:

1.        Перший рядок містить слово, яке позначає тему. (Назва вірша).

2.    Другий рядок - опис теми, який складається з двох і більше слів. (Який?).

3.   Третій рядок називає дію, пов'язану з метою, складається з трьох і більше слів. (Що робить?).

4.Четвертий рядок складається з чотирьох і більше слів.

5.Останній рядок складається з одного слова (можна підібрати епітети, спільнокореневі слова, синоніми).

Зразок:

1) Калина.

2) Плодюча, українська.

3)  Оспівується, опоетизовується, єднає.

4)  Не тільки окраса, а й духовний світ.

5)  Символ.

1)      Калина.

2)      Червона, вогненна.

З)   Рясніє, здоровить, втілюється.

4)      Буде рости під моїм вікном.

5)      Калинонька.

Хід уроку

І.      Організаційний момент.          

Підготовча робота до розкриття теми і мети уроку.

Добрий день, любі діти! Сьогодні на уроці ми маємо можливість глибоко пірнути у розмаїтий океан народознавства, музики, літератури, де своє почесне місце зайняла рослина, яка стала народним символом. Дізнатись, яка це рослина, вам допоможе кросворд, в середині якого закодована її назва.

Діти розгадують кросворд, і учень записує відповіді у клітинки.

Тож про яку рослину буде йти мова на нашому уроці? (Про калину).

Відкрийте, будь ласка, зошити і запишіть тему уроку.

Звідки прийшла до нас ця рослина; чому вона стала символом; які письменники звертались до цього образу; що вони намагались передати у своїх творах; які з них були покладені на музику - про це все ми дізнаємось на уроці.

ІІ. Робота над темою уроку.

1. Вступне слово вчителя.

Отже, давайте вирушимо з вами калиновими шляхами і переконаємось, що калина є вірною супутницею людини від її народження і до останніх днів.

Наша земля красива і щедра. Росте на ній жито і городина, цвітуть квіти, зріють фрукти і ягоди. Кожна рослинка гарна по-своєму. Та особливо люблять у народі калину. Важко уявити собі в Україні подвір'я у селі, де б не ріс цей чудовий кущ. Про шанобливе ставлення до рослини свідчить хоча б той факт, що в Україні понад сто населених пунктів названо від слова «калина» - Калинівка, Калинове, Калинка.

А що ви знаєте про калину?

Орієнтовні відповіді дітей:

-        Калина любить рости в лузі, біля верби.

-        Росте вона і в листяному лісі, у вологих місцях.

-        Розцвітає навесні і стає гарною, мов дівчина у білому платті.

-        А коли приходить зима, то стоїть калина в червоному намисті,красива і

урочиста.

-        Плоди калини соковиті, кисло-солодкі, з гіркуватим присмаком.

-        Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм, а з собою давала хліб з калиною.

-        Узимку нею прикрашають святковий стіл, на святах - короваї.

Учитель. А ж потрібна була калина в численних обрядах, особливо у весільному! Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали весільне вільце молодої. І це означало, що на той момент вона - княгиня. Коли випікали коровай, неодмінно прихорошували його вервечкою калини.

2. Образ калини в усній народній творчості.

Учитель. Не злічити легенд, переказів, пісень та інших видів творчості про калину. Народ втілив у ній насамперед образ вродливої ніжної дівчини-українки, в якої щедра душа, вірне серце. Недаремно легенди оповідають про калину ж про живу істоту, якій сповідують свою душу. На сьогоднішній урок ви повинні були прочитати і проілюструвати легенду, в якій розповідається про походження калини. А хто хоче переказати цю легенду?

Учні переказують легенду.

Учитель. Тепер ми знаємо як наші предки трактують походження калини.

-        А хто з вас, діти, знає якісь прислів'я, загадки про цей кущ? («У лісі на горісі червона плахта висить. У вінку зеленолистім. у червоному намисті. Видивляється у воду, на свою хорошу вроду», «Посадиш біля хати калину - будеш мати долю щасливу», «Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте»).

-        А чи ви знаєте пісні? («Чи я в лузі не калина була?», «Червона калино, чого в лузі гнешся?», «При долині кущ калини», «Зацвіла в долині», балада часів Хмельниччини «Розлилися круті бережечки», де калина символізує дух боротьби за національну незалежність). Давайте заспіваємо одну з них.

Під музичний супровід сопілок і скрипки учні виконують пісню «Ой єсть в лісі калина».

Учитель. Образ калини підсвідомо входить у наші серця ще з раннього дитинства разом з маминою піснею, казкою.

-        Які казки ви читали про калину? («Калинова сопілка», «Калинка»).

Діти інсценізують казку.

Учитель. Молодці, діти, ви гарно розказували легенду, прислів'я, загадки, інсценізували казку, гарно співали.

А, може, ви ще знаєте, за що в народі цінують калину?

-        Хоча на смак ягоди калини кислі і трохи гіркуваті, але корисні.

-        Родить калина майже щороку завжди рясно.

-        Не було в народній медицині помічніших ліків од застуди, ніж калиновий чай.

-        Свіжі ж ягоди з медом та водою вживають при кашлі, серцевих захворюваннях, запальних процесах шлунка і кишківника, для регулювання тиску.

-        Свіжу зрізану кору кладуть на кровоточиві місця.

-        Калина обов’язково була мало не в кожній родині як цілюще зілля. Відомий вислів і зараз: «Червона калина від ста хвороб рятує».

-        З деревини виготовляють музичні інструменти.

-        Біля кожної оселі, а особливо біля криниць, садили калинові кущі, щоб вода холодною була.

Учитель. А ще, діти, з калини готують багато смачних страв: пироги, кисіль, варення, компот. Ось така калина, наша вічна супутниця, всебічно корисна і символічно пісенна.

Гра в асоціації.

(На ватмані намальована гілка калини без ягід).

Учитель. Діти, зверніть увагу на цю гілочку. Чи можна її назвати калиновою?

-     Ні, не можна.

-     А чому?

-     Тому що калина має ягоди (плоди), а тут їх немає.

-     Так, правильно. Немає коло гілки їх тому, що вони знаходяться у мене. Я зараз роздам вам по одній ягідці на парту і попрошу вас спочатку дуже добре подумати, а потім записати на цій пурпуровій намистинці, що ви собі уявляєте, коли чуєте слово «калина».

Діти працюють у парах.                           .            .

Учитель. Чи хочете ви бачити тут не просто гілку, а гілку калини ? Чи хочете ви дізнатись, що асоціюють з калиною ваші однокласники?

Якщо так, то підійдіть, будь ласка, до гілки і причепіть до неї ягоди.

Діти підходять і приклеюють до гічки ягоди, вирізані-з паперу.

Учитель. Ось яку чудову китицю ви сформували з ягід , на яких ще й до того розмістились ваші думки. Цікаво, що ж ви уявляєте собі при звучанні слова «калина». Давайте, я зачитаю. (Україна, сонце, дівоча врода, батьківщина...)

Ось, саме ці уявлення, які чітко пов'язались у вас із національною пам’яттю, дають нам знак, що калина - символ.

Отже, як ви розумієте слово «символ»?

-     Символ - уявлення, що викликає певне коло асоціацій.

-     А ще символ чітко пов'язаний із національною пам'яттю і є зовнішнім знаком для уявлень, емоцій, ідей.

Давайте запишемо ваші думки у зошит.

Діти зарисують.

А тепер послухайте, символом чого є калина за словником символів. І дізнаємось, наскільки ви були близькі до істини. Калина - символ вогню, сонця; неперервності життя, роду українців; України, батьківщини; дівочої чистоти й краси; вічної любові; кохання, вірності; гармонії життя та природи; материнства; плодючості; нескореності, стійкості; єдності нації.

ІІІ. Образ калини у творчості письменників ХІХ-ХХ століття.

Учитель. У творах яких найвідоміших письменників ви зустрічали слово «калина»? (Т. Г. Шевченко, Леся Українка, І. Я. Франко).

Найгеніальнішими були ті письменники, які дуже добре знали життя народу_, знали його символи і за їх допомогою передавали душу народу. Їхні вірші переказувались з уст в уста і ставали народними піснями. І саме цим трьом письменникам образ калини служив символом високої любові, символом єднання поколінь, станів.

А зараз ми проведемо вікторину і побачимо, наскільки ви добре знаєте зміст прочитаних вдома поезій і їх авторів.

Вікторина.

1.    Зацвіла в долині червона калина,

Ніби засміялась дівчина-дитина.

(Т. Г. Шевченко «Зацвіла в долині...»).

2.                 Що на тій калині листя кучеряві,

А між цвітом біленьким ягідки криваві.

(Леся Українка «Калина»).

З.Чи жаль тобі цвіту на радощі світу?

(І. Я. Франко «Червона калино, чого в лузі гнешся?»)

Ідейно-художній аналіз поезії І. Я. Франка «Червона калино, чого в лузі

гнешся?»

Учитель. Ми зупиняємось на вивченні поезії І. Я. Франка «Червона калино, чого в лузі гнешся?» Ви вдома повинні були прочитати цей вірш і по бажанню вивчити його напам'ять. То хто бажає продекламувати поезію? (Один з учнів читає вірш).

Яке ще завдання ставилось перед вами? (Зробити ідейно-художній аналіз цієї поезії, користуючись схемою аналізу ліричного твору).

Питання до учнів:

1.     В якому стилі написана поезія? (У стилі народної пісні).

2.     У якій формі? (Ліричного діалогу між калиною і дубом).

3.     Якою за настроєм є розмова між калиною і дубом? (Сумовита, журлива).

4.Чи є тут слова-символи? (Дуб, калина).

5.         Символом чого є дуб? (Грубої сили).

6.         Символом чого є калина? (Дівочої краси).

7.   Що розкривається у відповіді калини дубові? (Внутрішня краса, любов до сонця, до життя, її прагнення принести світові радість).

8.         Чому калина не може жити повноцінним життям? (Бо дуб затіняє їй сонце, світло, втіху життя).

9.         А що таке алегорія?

10.    Чи простежується цей прийом у поезії? (Скарга калини є алегоричною за змістом - не тільки в природі, а й між людьми груба сила не раз нівечила людську красу, ніжність, скромність, ставала на перешкоді повноцінному життю).

Учитель. Поезія І. Я. Франка «Червона калино, чого в лузі гнешся?» покладена на музику. Давайте послухаємо, ж передався сумовитий, журливий настрій вірша в музичному творі.

Діти слухають пісню.

Робота над виразним читанням поезії Т. Г. Шевченка «Зацвіла в долині...»

Учитель. Т. Г. Шевченко теж неодноразово звертався до образу калини. Він дуже любив цей кущ і в своєму «Кобзарі» слово «калина» вжив аж 385 разів. А на сьогодні ви мали завдання навчитись виразно читати і вивчити напам'ять поезію «Зацвіла в долині».

Учень виразно читає напам 'ять вірш.

- Який настрій поезії? (Піднесений, радісний. Настрій зародження молодого почуття).

-          Що можна сказати про ліричного героя? (По суті, це сам автор (молоденький козак) і дйзчина).

-         Як ви собі їх уявляєте? Опишіть їх.

-         Які почуття викликала ця поезія?

-          Які художні засоби використав Т. Г. Шевченко? (Постійні епітети, порівняння).

А зараз ми з вами складемо логічну мелодію вірша: розставимо паузи і підкреслимо слова, виділені логічним наголосом.

Зацвіла в долині [ Червона калина, || Ніби засміялась [ Дівчина-дитина. ||| Любо- любо стало. || Пташечка зраділа! І защебетала. (Декілька учнів читають виразно уривок твору). Ця поезія також була покладена на музику. Послухаємо, як вона звучить, трохи пізніше.

Виразне читання за ролями поезії Лесі Українки «Калина».

Учитель. Слово «калина» звучить у поезії дочки України Лесі Українки. Деякі учні підготували виразне читання вірша «Калина», давайте їх послухаємо, (Учні виразно за ролями читають вірш напам'ять). Як ви розумієте зміст поезії? Які почуття викликали у вас події, описані у творі? Чому дівчина перетворилась у калину? Чим сподобалась вам поезія?

IV. Підсумок уроку.                            

Метод «Сенкен».

Учитель. Наш урок добігає кінця. Сказано було багато. Та ми повинні зробити висновок з усього почутого. Систематизуйте все нами сказане про калину і складіть вірш-сенкен.

Звучить пісня «Зацвіла в долині червона калина».

Діти складають поезії, потім їх зачитують.

Учитель. Кущ калини біля материної хати. Це не тільки окраса, а й глибокий символ, наш духовний світ, наша спадщина. Якщо троянди й виноград, за влучним висловом М. Рильського, символізують красиве і корисне, то кущ калини, увібравши обидві ознаки, опредметнює духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. Хіба не про це говорить народна поезія: калиновий міст, калинова сопілка, калиновий голос, зрештою, калинова колиска. Тож нехай завжди ваше життя прикрашає калина, хай приносить вона у ваш дім лише радість і щастя.

Звучить музика. Вчитель пригощає дітей короваєм.

“Небо нашої духовності”Урок - літературний портрет Ліни Костенко

(11 клас)

Мета: на основі фактичного матеріалу, спогадів доньки та творів допомогти учням пізнати поетесу Ліну Костенко як людину гармонійну, високоталановиту, шляхетну, послідовну у своїх переконаннях; розвивати художнє мислення, виховувати високі моральні якості.

Методи: слово вчителя, бесіда, художнє читання поезій, «Ажурна пилка», слухання запису "Ноктюрна" Ф. Шопена.

Обладнання: портрет Ліни Костенко та її доньки Оксани Пахльовської; збірки поезій; різноколірні картки з текстами; картки з завданнями ; грамзапис "Ноктюрна" Ф. Шопена.

                                                    Перебіг уроку

I.                  Повідомлення теми, мети, мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Поетеса Ліна Костенко свого часу стала легендою. І погодьтеся, що бути сучасниками легендарної людини — це вже небуденність. Тому урок про неї хотілося б почати рядками Марини Цвєтаєвої, присвяченими Анні Ахматовій: "Короновані ми тим, що одну з тобою топчем землю, що небо над нами те ж саме!"

Нам справді випала честь жити в одну епоху з Ліною Костенко, а такі люди, як вона, "держать небо на плечах. Тому і є висота".

Готуючись до сьогоднішнього уроку, ви познайомились літературознавчими статтями про Ліну Костенко, тому протягом уроку спробуємо скласти життєвий і творчий портрет поетеси на тлі нашого часу, дуже непростого, часто жорстокого, рідко милосердного і доброго, часом беззахисного. Ваше завдання — протягом уроку нотувати в зошити все необхідне для написання портрета.       

II.               Сприймання учнями матеріалу уроку

1) «Ажурна пилка»

Учні одержують різноколірні картки з текстом, присвяченим біографічним відомостям Ліни Костенко (див. Додаток 1,2,3), читають, складають конспект прочитаного, розглядають ілюстрації. (5-7хвилин)

Після зазначеного часу учні об’єднуються в групи таким чином, щоб у кожній групі були картки різних кольорів.

Завдання учням : ознайомити учасників своєї групи з законспектованим матеріалом (6 хвилин)

Після цього матеріал збирається.

2) Виконання учнями асоціативних завдань (картка дається на кожну парту) (див. Додаток 4)

Під час виконання завдання 2-3 учнів отримують завдання підготувати запитання за біографією Ліни Костенко.

3) Словесна "дуель" двох учнів у вигляді запитань і відповідей.

Оцінюється формулювання запитань, їх суттєвість і глибина, а також правильність і повнота відповідей.

Отже, з'ясовані основні біографічні дані: дата і місце народження, родинне виховання, навчання у вузах Києва та Москви, перші збірки, відгуки літературних критиків, роки "духовної еміграції", повернення до читачів, нагородження Шевченківською премією та премією ім. Ф. Петрарки, вихід у світ нового роману "Берестечко". Але це поверхневі матеріали. Щоб пізнати духовний світ поетеси, треба заглибитись у її вірші.

Художнє читання вірша "Доля”.

Запитання до класу:

—               Яку ж долю обирає поетеса, чому? Доведіть рядками з вірша.

Художнє читання вірша «Ще вчора була я висока, як вежа».

Запитання до класу:

1.    Які життєві конкретні моменти відображені у вірші? (Розсипали набір збірок "Зоряний інтеграл”; "Княжна гора”; повернули рукопис роману "Маруся Чурай”).

2.     Як поетеса лікує свій розпач?

3. Які б ви рядки виділили, щоб доповнити життєвий портрет Ліни Костенко? "Найвище уміння — почати спочатку життя, розуміння, дорогу, себе".

(Учні нотують до зошитів ці рядки та стисло уривок зі спогадів).

—               Мужність поетеси вражає. Адже це вона в 60-і роки єдина із членів Спілки письменників уголос протестує проти вводу радянських військ у Чехословаччину, незважаючи на загрозу арешту, це вона у Львові кидає квіти підсудним (адже тоді прокотилася хвиля репресій проти української інтелігенції), їй крутять руки, вона б'є кулаком по "воронках". Збірка "Неповторність" знову під загрозою... Мабуть, тоді з'явилися такі рядки в її поезії:

Я сильна, навіть зла.

Я знаю: слабкість — це одна з диверсій...

А я ще в диверсантах не була.

4.    Чому тоді поетесі потрібні були саме такі якості?

Запишіть до зошитів слово кредо, значення якого ми з'ясуємо: кредо (від лат. сгесіо — вірю) — символ віри, основи світогляду, переконань.

Щоб визначити життєве і творче кредо поетеси, прочитаймо уривки з поетичними цитатами (на аркуші паперу, прикріпленому на дошці, уривки з поезії Ліни Костенко):

Я трохи звір. Я не люблю неволі.

Я вирвуся, хоч лапу відгризу.

А я не хочу пошепки.

А я не хочу крізь ґрати!

Криши, ламай, трощи стереотипи!

Я не люблю нещасних. Я щаслива.

Моя свобода завжди при мені.

Отже, кредо поетеси — свобода і правда. І знову — спогади доньки, цього разу про Ліну Костенко як жінку, матір.

Слово вчителя.

У цьому ми легко переконаємося, прослухавши вірш Ліни Костенко "Пелюстки старовинного романсу". У поезії трапиться слово клавесин — це старовинний струнний щипковий клавішний музичний інструмент, попередник фортепіано. Почуття поетеси допоможе висловити "Ноктюрн" Ф. Шопена. Ноктюрн — це музична п'єса ліричного мрійливого характеру, ніби нав'язана нічними настроями; художній твір, в якому зображені нічні сцени, нічні образи. У Ліни Костенко є такий твір, який можна назвати ноктюрном: "Коли вже люди обляглися спати".

Послухайте початок шопенівської п'єси і рядки поетеси :

... мені хтось душу тихо взяв за плечі,

заговорив шопенівський ноктюрн.

А то були якісь магічні пальці,

вони німіли на якомусь "фа".

Яке точне відчутті музики! Спробуйте почути її так, як Ліна Костенко...

Художнє читання вірша "Пелюстки старовинного романсу" під звуки «Ноктюрна» Шопена.

— Які штрихи до портрета поетеси додали спогади доньки, вірші, музика Шопена?

Духовна велич людини пізнається у ставленні до природи (на аркуші паперу, прикріпленому на дошці, уривки з поезії Ліни Костенко):

Мене ізмалку люблять всі дерева...

Я їх люблю. Я знаю їхню мову.

Я з ними теж мовчанням говорю.

Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.

І в цьому, може, є моя найвища сутність.

Поїдемо поговорити з лісом.

А вже тоді я можу і з людьми.

Щасливиця, я маю трохи неба

 і дві сосни в туманному вікні.

А вже здавалось, що живого нерва,

живого нерва не було в мені!

Зі слів О. Пахльовської, ліси — це єдине місце, де Л. Костенко може відпочити, полікувати душу. "Вона знає, де який гриб росте, якого кольору в нього шапочка, і яким листочком де вкрився який їжак, загортаючись спати на зиму".

Запис у зошити (самостійно) свого висновку: поетеса і природа.

ІІІ. Узагальнення та систематизація знань

1.                 Які риси характеру Л. Костенко є визначальними?

2.                 Як поєдналась в поетесі людська гідність і жіночність?

3.                 У чому її мудрість як жінки, матері?

4.                 Яка найвища сутність Л. Костенко поетеси, людини?

5.                 Яким вималювався життєвий портрет поетеси?

IV.            Домашнє завдання.

1)                Написати міні-твір замальовку "Ліна Костенко і сучасність".

2)                Підготувати повідомлення "Мотиви лірики Л. Костенко".

Перша група. Відлуння війни в сьогоденні.

Друга група. Філософські мотиви в поезії Л. Костенко.

Третя група. Роль мистецтва у житті людства.

Тема уроку: ТВІР-ОПИС ПАМ’ЯТКИ ЗА ВЛАСНИМ СПОСТЕРЕЖЕННЯМ

Мета уроку: формувати вміння системазувати матеріал і скласти твір-опис українського рушника; розвивати вміння логічно висловлювати власні міркування, обґрунтовувати їх; виховувати гордість за свій талановитий народ і пошану до його традицій.

І. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Відродження України неможливе без пробудження національної свідомості українського народу. Нині - особливий час. Ми звертаємось до джерел народної творчості, до наших традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають.

На уроці ми поведемо розмову про український рушник - один із старовинних оберегів дому, родини.

ІІ. Підготовка до усного твору - опису рушника за власним спостереженням.

Бесіда, систематизація матеріал, зібраного учнями.

·        Що ви здаєте про історію української вишивки?

Мистецтво вишивки губиться далеко в віках. Високого художнього рівня досягло в Київській Русі. З літописів відомо, що ще в XII ст. княгиня Анна заснувала в Києві в Андріївському монастирі школу, де навчалися мистецтву вишивки золотом і сріблом.

Вишиванням споконвіку займалися жінки, які з покоління в покоління передавали найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку.

У давнину вишивка мала охоронне значення, тому її розміщували на грудях, біля коміра, на подолі, на рукавах.

• „Хата без рушника,“ казали в народі, - що родина без дітей”.

Український рушник як неодмінний атрибут багатьох обрядів. Яких саме?

Найбільше обрядових сюжетів, пов'язаних із рушниками, збереглося у весільному церемоніалі.

У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками.

„ Дати рушник ”- традиційно означало погодитися на шлюб і готуватися до весілля.

Рушники подавали і брали, коли йшли у свати, рушниками пов’язували молодих на заручинах, рушниками прикрашали гільце на дівич-вечорі, на рушничок ставали, коли брали шлюб.

По всій Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Ним накривали і діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті.

Намітка, головний убір уже заміжньої жінки,- це довгий (8 м) рушник. У нього завертали маля, що з’явилося на світ, з ним виряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка, коханого, зустрічали і проводжали дорогих гостей, прикрашали образи, проводжали в останню путь.

Рушники були своєрідною освятою початку справи чи її закінчення. Так при зведенні хати рушниками застелялися підвалини, хлібом-сіллю на рушнику освячувався початок жнив.             

• Крім обрядового значення. Рушники мали і чисто практичне застосування.

Ним витирали руки й обличчя, з ним ходили до корови, поралися біля посуду, накривали діжу з тістом і спечені паляниці, він завжди був при руці.

І від слова „рука” придбав собі ймення.

Відповідно до функцій, які вони виконували, рушники мали свої назви. Наприклад, для витирання обличчя і рук - утирач, посуду і стола - стирок, для прикрашення образів - покутник, для пов’язування сватів - плечовик, для шлюбних церемоній - весільний, для похорону - поховальний.

Утирачі й стирачі найчастіше ткали з цупких ниток. Покутники, подарункові, плечові - з тонкого, гарно вибіленого полотна. Жінки починали ткати рушники тільки в середу, п'ятницю або в суботу - так звані жіночі дні.

·    Як правило, якої форми рушники? Чому? Рушник – символ довгої життєвої дороги.

·        Які види рушників ви знаєте?

Рушники бувають вишивані і ткані. Для українських вишиваних рушників характерні спільні ознаки, проте кожен регіон має свої відмінності як за формою, так і за способом виготовлення, оздобленням, кольоровою гамою.

·        Орнаменти на рушниках, їх символіка.

Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках утрачався, але традиції використання їх не зникли. За мотивами орнаменти вишивок поділяються на три групи.

а)   геометричні;

б)  рослинні;

в)  тваринні (зооморфні).

Вони відображають елементи символіки стародавніх вірувань, культів. Геометричні орнаменти, наприклад, притаманні всім видам народного мистецтва і всій слов’янській міфології. Різноманітні кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести символічно відображали уявлення наших предків про світобудову.

В основі рослинного орнаменту лежить культ поклоніння природі, рослині.

Крім поширеного символу «дерево життя», який зображується у формі листя або гілок, у вишивках з рослинним орнаментом популярні зображення Берегині, використання таких мотивів, як „виноград - символ добробуту, щасливого одруження, „барвінок” - символ немеркнучого життя, „яблуко” - символ кохання.

На зооморфних вишивках зображуються тварини, що позначають три яруси „ дерева життя”.

·        Техніка вишивання та гамма кольорів характерна для певної місцевості.

Техніка вишивання має близько ста різних варіантів і так само, як і гамма кольорів, є особливістю певної місцевості. У вишивальних рушниках Київщини, Полтавщини, Чернігівщини переважає рослинний візерунок, розміщений вертикально, який має вигляд вазона - так званого дерева життя. Часто під візерунком була горизонтальна смуга вздовж тканини.

Полтавські вишивки виконуються хрестиком, плутаним хрестиком, зубчиками, мережкою. Вишивають здебільшого білими нитками, зрідка — червоними та сірими, візерунок обводять чорними або кольоровими смугами.

Вишивкам Київщини властивий орнамент із гронами винограду, цвітом хмелю, ромбами, квадратами. Основні кольори - білий, коралово-червоний, відтінений чорним, трапляється жовтий і голубий. Виконується вишивка хрестиком, занизуванням, гладдю.

Словникова робота Оберіг, орнамент, вишивальна техніка, атрибут, утирач, стирок, покутник, плечовик, поховальний, весільний, тканий, кольорова гама, хрестиком, гладдю, мережкою, нанизуванням.

На поділлі були традиційними геометричні рушники з малюнками жіночих фігурок, пташок, тварин. Найтиповіша вишивка -  кольорова мережка, виконана хрестиком і нанизуванням. Центральний мотив візерунка – ромб, розміщений між двома горизонтальними лініями. В орнаментах переважає чорний колір із украпленням червоного, синього, жовтого чи зеленого.

Волинські рушники оздоблювались однією горизонтальною смугою геометричного орнаменту, виконаного нанизуванням, хрестиком. Чорний колір поєднується з найрізноманітнішими комбінаціями червоного.

Тобто кожен район України має свої кольорові гами рушників. Але здебільшого для всіх рушників характерні червоний та чорний кольори. „Червоне - то любов, а чорне - то розлука”,- писав Д.Павличко. В цих кольорах відбилась вся історія нашого народу.

• Колективне складання плану твору.

План

І. Вишиваний рушник - старовинний оберіг дому, родини (коли, хто, за яких обставин вишив).

II. Символ любові і незрадливості (опис рушника).

1.        Форма, матеріал.

2.          Вид за обрядовим призначенням чи практичним застосуванням.

3.          Візерунки, їх символіка.

4.            Техніка вишивання, гама кольорів.

    ІІІ. Хай стелиться доля рушниками!

·        Тип і сталь мовлення

У творі повинно логічно поєднуватись різні типи мовлення: розповідь про пам’ятку, опис та роздум з приводу її значення та ролі у житті сучасників. Зрозуміло, що основним типом мовлення має стати опис. Стиль мовлення - публіцистичний або художній з елементами публіцистичного.

·                   Зачитування й аналіз зразка учнівського твору

Серед речей, якими дуже дорожить моя мама, є вишитий рушник. Часто, взявши його в руки вона довго вдивляється у яскравий орнамент, ніби щось уважно вивчає. У ті хвилини в її очах можна помітити сльозу. Цей рушник вишивала моя бабуся, мамина мама, і передала нам у спадок як сімейну реліквію, як оберіг родини.

Рушник довгий і вузький, нагадує стежину, дорогу. „Хай стелиться вам доля рушниками!” - казали, бажаючи людині-щастя. Рушник вишито на тканині білого кольору. Очевидно, тому, що білий колір - символ чистоти. Тож рідненька бабуся нас ніби повчає, щоб чистими були наші помисли і дії.

Цим рушником прикрашали картини, образи, тому за призначенням він подарунковий.

Оскільки бабуся проживає на Київщині, то на рушнику вишито рослинний орнамент, який має вигляд вазона - так званого дерева життя.

У центрі серед зеленого листя, полум’яніють маки, як символ незгасаючої любові й незрадливості. Клаптиком неба голубіють волошки. Віє духмяними пахощами та прохолодою від лісових дзвіночків фіолетового кольору. Прислухайся - і почуєш їхній ніжний передзвін про таємниці зеленого друга. Скільки душевного тепла випромінює орнамент на рушнику!

Перед очима постає усміхнена бабуся, схилена над квіткою, яку вишиває гладдю. Дуже вдало підібрана гама кольорів та їх відтінків.

Якою ж талановитою людиною треба бути, щоб без спеціальної освіти так майстерно скомпонувати букет, ароматом якого так і хочеться насолодитись!

Тож переймаєшся гордістю за свій народ, який помічав красу навколо і так майстерно переносив її на полотно.

Хай життєва дорога кожного українця стелиться довгими рушниками, на яких переважають теплі кольори любові, щастя, радості, благополуччя.

·        Чи розкрита тема?

·        Наскільки вдалим є поєднання різних типів мовлення?

·        Чи правильно скомпоновано текст твору? (Вступ, основна частина, кінцівка, висновок).

·        Ваші міркування щодо стилю твору.

Учитель. Вишиваний рушник можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні.

Від сивої давнини і до наших днів в радості, в горі рушник - невід’ємна частина нашого побуту. І нині він символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям.

Хай символ цей завжди сусідить у нашій добрій хаті як ознака великої любові і незрадливості.

ІІІ. Самостійна робота учнів над твором на чернетках.

IV. Домашнє завдання:

1. Відредагувати текст на чернетках, переписати в зошит.

2.      Вивчити для усного виголошення.

3.      Принести рушник, який описали.

Урок-турнір - узагальнення вивченого про фразеологізми

Учитель: Нас запрошують у країну Фразеологію, там відбудеться турнір на кращого знавця рідної мови. Я вважаю, що нам не потрібно відмовлятися.. Отож почнемо.

1 раунд. Розминка.

-     Що вивчає фразеологія?

-     Що таке фразеологізм?

- Чим фразеологізми відрізняються від однозвучного з ним вільного словосполучення?

-       Які за походженням фразеологізми наявні в українській мові?

-        Яка роль фразеологізмів у мовленні?

-        Якими членами речення можуть бути фразеологізми?

2 раунд. „Латка на фразеологізм”.

Доповнити поданими латками слова.

„Латка”: ніс, язик, око, вухо, губа, зуб

тримати... за вітром; на... нічого покласти; і за... не свербить; робити з... халяву; хоч в... стрель.

„Латка”: кіт, кінь, курка, свиня, собака, коза

гарна як... в дощ; носиться як... з яйцем; нагадати... смерть; як... на плакав; пише як... лапою.

3 раунд. „Розумній голові досить два слова”.

Дібрати фразеологічне порівняння.

1.    Бити як (Сидорову козу); упав як (сніг на голову); жити як (кішка з собакою).

2.    Гризе як (іржа залізо); зник як (корова язиком злизала); це буде тоді як (рак свисне).

4 раунд. „Маєш голову - май же й розум”.

Розкрити значення фразеологізмів.

1.  Росте як на дріжджах (швидко); вилами по воді писано (невгадно); обценьками слова не витягнеш (не доб’єшся нічого); охрестити мечі (вступити в бій).

Його мати моїй матері двоюрідна Параска (чужа).

2.  Вискочив, як Пилип з конопель (зненацька бовкнув); мало каші з’їв (недосвідчений); не наламати дров (не припускатись помилок); дати волю язику (ляпати даремно); сім п’ятниць на тижні (непостійний).

5 раунд. „Слово - не горобець, вилетить - не впіймаєш”.

Указати, які словосполучення вільні, а які стійкі.

1.  Байки правити, писати байки; без п’яти хвилин дев’ята година, без п’яти хвилин студент; трава в’яне, вуха в’януть; варити борщ, варити воду.

2.                          Дитя водити, водити за ніс; витрішки купувати, зошити купувати; годувати кашею, годувати жданиками; горить у руках, горить на плиті.

6 раунд. „Око бачить далеко, а розум ще далі”.

Прочитати вправу, користуючись віршем як прикладом, скласти висловлювання, використавши якнайбільше фразеологізмів.

7 раунд. „Не пером пишуть, а умом”.

Пояснити значення фразеологізмів, скласти з ними кілька речень, визначити, яким членом речення виступає фразеологізм.

1.  Палати з цікавості, перетворитися на слух, душа співає, кирпу гнути.

2.  Підбитий вітром, заговорила совість, низько слатися, пасти задніх.

8 раунд. „ Страшне перо не в гусака, а в дурня”.

Пояснити значення фразеологізмів, дібрати із довідки до них по кілька синонімічних.

1.  Ні риба ні м’ясо, узяти в свої руки, байдики бити.

(Довідка: ні рак, ні риба, за холодну воду не братися, узяти в шори, зробити шовковим, ні пава ні гава, собак дражнити, ні те ні се, вкрутити хвоста, посиденьки справляти, лежні справляти, ні грач ні помагач).

2.  Кинутися навтікача, точити ляси, верзти дурниці.

(Довідка: накивати п’ятами, теревені правити, дати ходу, язик свербить, молоти дурниці, дати тягу, дати ногам знати, чесати язика, наговорити сім мішків, гречаної вовни, плести нісенітниці, взяти ноги на плечі).

9 раунд. „ В голову, як у торбу, що знайдеш, те й сховаєш.

До поданих слів дібрати фразеологізми синоніми.

1.  Мало - (як кіт наплакав, крапля в морі).

Мовчати - (ні пари з вуст).

Дуже давно - (за царя Гороха, за царя Панька, як земля була тонка).

2.  Тісно - (як оселедців у бочці).

Багато -(як зірок на небі, і на воза не вбереш).

Близько - (під самим носом).

10 раунд. ,,Де грамотні люди, там біди не буде”.

Розкрити значення фразеологізмів, до кожного дібрати протилежне значення - антоніми.

1.  Води в рот набрати, з відкритою душею, бути на сьомому небі.

(Довідка: держати камінь за пазухою, розпускати язика, мов у воду опущений).

2.  Видимо-невидимо, спустивши рукава, різати правду-матінку.

(Довідка: висмоктати з пальця, закачавши рукава, один як палець).

11 раунд. „Пташка красна своїм пір’ям, а людина своїм знанням”.

Прочитати вправи і за поданими фразеологізмами скласти і розіграти діалог.

12 раунд. „Хто більше читає, той більше знає”.

Дописати афоризми, сказати, що це за афоризми.

1.  Дитина плаче, а... (матері боляче), не одежа красить людина , а... (добрі діла), бачить чуже під лісом, а... (свого не бачить під носом), за дурною головою і... (ногам нема спокою).

2.  В очі співає, а... (позаочі лає), осла взнаєш по вухах, а... (дурня по балачках), дерево міцне корінням, а... (людина друзями), така правда, як... (на вербі груші ростуть).

Підбиття підсумків (порівняння результатів з очікуваними, проаналізувати, зробити висновки, оцінювання результатів уроку).

Домашнє завдання: Скласти висловлювання про походження фразеологізмів.

Тема. Микола Куліш «Мина Мазайло». Проблема готовності українського суспільства бути українським.

Мета: на основі ідейно-тематичного аналізу твору та портретної характеристики вчити учнів розв’язувати складні національні проблеми, розвивати навички критичного мислення, виробляти вміння працювати з текстом, розуміти його, виховувати любов до рідного народу, інтерес до свого родоводу.

Пам’ятаймо, що нарід, який не знає або

загубив знання свого минулого з його

духовними скарбами — умирає і зникає із землі

                                                                                             Йосип Сліпий

ХІД уроку

Вступне слово вчителя. На літературному диспуті 1929 року Микола Куліш зауважив: «Ми маємо обминання в нашій літературі таких важливих і пекучих проблем, як проблема національна. Я набираюся сміливості і заявляю, що в нашій літератури є настрій обійти цю проблему. Бо вона з погляду літературного успіху... небезпечна. Я, як член партії і громадянин не можу обійти цю проблему і розв’язувати її в білих рукавичках».

Проблема уроку: бути чи не бути українському народові.

І. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Повторення домашнього завдання.

Літературний диктант

І варіант

1.  Синонім до слова темно-синій.

2.  Тьотя Мотя приїхала з...

3. Повне ім’я Рини.

4.  Як по-українському кажуть «ночью при звездах не спится»

5.  Твори яких письменників згадані у драмі?

6.  Повне ім’я дружини Мини.

7.  Буква, яку неправильно вимовляє Мина?

8.  Посада Мини.

9.  Назвіть фантастичний епізод драми.

10.           Хто такі Тертика і Губа?

11.           Яку виставу бачила тьотя Мотя в Москві?

12.           Перша репліка драми належить...

II варіант

1.  Супруга по-українськи...

2.  Скільки синонімів до слова говорити знає Мокій?

3.  Друга частина родового прізвища Мазайлів.

4.  Перекладіть на українську мову слово «білет»

5.Перший слов’яно-український словник Лаврентія Зизанія- Тустановського видано...

6.  Прізвище тьоті Моті.

7.  Буква, яку неправильно вимовляє Уля.

8.  Хто така Баронова-Казино?

9.  Хто радить обміняти прізвище на принципові числа?

10.           Прізвище, яке отримав Мина.

11. За що головного героя звільнено з посади?

12. 0бов’язковим атрибутом оселі Мазайлів є...

Учні обмінюються зошитами та перевіряють диктант.

ІII. Актуалізація навчальної діяльності учнів

Учитель. Літературознавці і критики не однозначні у визначенні жанру п’єси. Яку позицію займете ви? Відповідь обґрунтуйте.

Відповіді учнів.

-       В чому особливість п’єси Куліша, чим вона відрізняється від попередньо вивчених творів інших драматургів?

-       Визначте тему твору.

IV. Вивчення нового матеріалу.

Учитель. Микола Куліш писав: «Вибравши для комедії «Мина Мазайло» тему «міщанство й українізація», я в першу чергу звернув свою увагу на криштально витриману ідеологічну установку п’єси, зважував кожну ідею, виміряв кожне слово». Переконаємося в істинності цих слів, характеризуючи образи головних персонажів.

1. Образи Мини Мазайла, Мокія, дядька Тараса, тьоті Моті. Літературознавці читають анкетні дані персонажів. Театрали інсценують героїв дають їм характеристику.

2.   Паралельне навчання (інсценізація)

-       Чому це навчання виглядає як словесна дуель?

-       Чи можуть порозумітися Мазайли?

3.   Складаємо таблицю за новою технологією.

«Ми знаємо-хочемо знати-дізналися»

Ми знаємо	Хочемо знати	Дізналися
Мина-малорос-кар ’ єрист	Яким чином хоче увійти у «великий світ»?
Мокій закоханий лише у мову	Чи може бути твір без позитивних персонажів?
Дядько Тарас - націоналіст	В чому трагедія українців?
Тьотя Мотя - зрусифікована шовіністка	Чому перемога за нею?

4.   Театрали інсценують уривок із драми.                                                         

5.   Заповнюємо таблицю.

6.   Техніка «лінія цінностей»

Учитель. Я вважаю, що наші сучасники, як і сучасники Мини Мазайла, не готові стати справжніми українцями...

Учні висловлюють думки, у яких, переконують всіх у тому, що сучасники готові стати українцями, адже вони відроджують народні традиції та звичаї, дбають про розквіт мови, вивчають творчість реабілітованих письменників.

Учитель звертається до класу:

Я вважаю, що наші сучасники, як і сучасники Мини Мазайла, не готові стати справжніми українцями...

Учень: Я вважаю, що наші сучасники готові стати українцями. Вони відстоюють своє право скрізь, навіть на Майдані...

Учень: Я вважаю, що мої сучасники вже готуються бути справжніми українцями, вивчають рідну мову. Для цього їм потрібен час...

Учитель звертається до класу:

Займіть ви свою позицію. З ким ви згодні вже зараз? Чию думку підтримуєте?

Підсумок робить вчитель:

Як добре те, що моя висловлена позиція не знайшла своїх однодумців. Як добре те, що Мокій чи Мина Мазайли змусили вас задуматись над найважливішим питанням багатьох поколінь:  хто ми?

                                                                    Чиїх батьків, чиї ми діти?

1. Підсумок:

Твір - п’ятихвилинка «Сенкан»

І     рядок Тема

                 (іменник)

II        рядок Опис

                 (прикметник)                           

III    рядок Дія

                 (дієслово)

IV    рядок Ставлення, почуття

                  (речення)

V       рядок Перефразування

                  (синонім, узагальнення)

Українець

2. Завдання додому

Заключне слово вчителя:

« Я, як член партії і громадянин, не можу обійти цієї проблеми і не хочу розв’язувати її в білих рукавичках. Навіть і в подальших своїх п’єсах (а я їх писав і писатиму за певним тематичним планом) я все одно буду відбивати й освітлювати національну проблему» (М.Куліш)

Наповніть таблицю тими ідеями, які висвітлені на уроці, записавши колонку «Дізнались».