«Урок позакласного читання.
В Україну линуть журавлі»
(творчість Оксани Лятуринської та Віри
Вовк)
Мета:поглибити
знання учнів про патріотів-емігрантів, ознайомити з творчістю письменників
української діаспори – Оксани Лятуринської та Віри Вовк, сприяти виробленню в
учнів навичок виразного читання, ідейно-художнього аналізу поезій, розвивати
творче мислення учнів, виховувати сильну і творчу особистість, любов до
України.
Тип уроку:формування
і засвоєння вмінь і навичок.
Обладнання: збірки
поезій Оксани Лятуринської та Віри Вовк, презентація, дидактичний матеріал.
Хід уроку
І. Оголошення теми та мети уроку.
Пісня «Журавлі».
Учитель.Про що курличуть в небі журавлі,
Із
вирію вертаючись додому.
Чи
не про те, як на чужій землі
Почули
мову, змалечку знайому.
А.
Матвійчук
Журавлі
відлітали у вирій. Відлітали, щоб ніколи не повернутися. Безмежна туга
розносилася по світу від того плачу журавлиного. І ось уже більше століття
минуло тому вічному і безкінечному лету. Щемить і тужить зранене серце, а
пекуча сльоза скорботи скочується у роз’ятрене серце матері-України, адже для
неї дорогі всі її діти, де б вони не жили.
Хто ж ті
журавлі, що не дочекалися весни на Батьківщині, відлетіли у вирій і так надовго
там залишилися. Це – наша українська родина, розкидана по Америці, Бельгіїї,
Бразилії, Канаді.
Сьогодні ми
очікуємо гостей з чужини, які затужили за рідний краєм і хочуть побути на
рідній землі, між українцями.
(Учні записують тему уроку. Учитель оголошує мету).
План уроку
1. Найдавніші
українці-емігранти.
2. Ольга
Лятуринська – княгиня української духовності.
3. Різнобарвна
палітра тематики Віри Вовк.
Епіграфом нашого
уроку будуть слова Великого Кобзаря, який майже все своє життя провів на
чужині, але завжди жив і марив рідною землею:
Може,
мені на чужині
Жити
легше буде,
Як
іноді в Україні
Згадувати
будуть.
І як відгомін –
відповідь через століття – мудра порада В.Симоненка:
Можна все на світі
вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки
Батьківщину.
Отже, цей урок
ми присвятимо українцям-емігрантам.
Еміграція – переселення із своєї
батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними або релігійними
причинами.
ІІ. Актуалізація
опорних знань учнів.
-
Багато художніх творів
написано про життя українців на чужині. А які ви пам’ятаєте?
Відповіді
учнів. «Дума про Марусю Богуславку».
-
А хто ще з відомих вам
героїнь здійснив подібний вчинок?
-
Так, П.Загребельний, О.Назарук
написали твори про Настю Лісовську, яка сорок один рік пробула султаншею
Роксоланою.Це вона, як і Маруся, звільнила з турецької неволі всіх земляків. А
проводжаючи галеру з останніми українцями, думала:
-
Невже більше не побачу
рідного краю? Золотого жита в полі? Блакитного неба? Невже не почую церковного
дзвону, не побачу жінок у вишитих сорочках, лагідних, привітних? Невже не почую
мови рідної?
Роксолана,
далеко від рідної Батьківщини, не забувала свого краю, все робила, щоб
полегшити його долю. Її передсмертні слова: «Можу спокійно помирати. Моя
Україна житиме».
Насті
Лісовській спорудила пам’ятних у рідному Рогатині, та найвеличнішим пам’ятником
є визнання України суверенною державою.
«Діаграма кола Вена»
Маруся Роксолана
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Учитель.
Сьогодні на уроці буде звучати поезія, написана за межами України. Осягнімо
думкою і серцем глибину слова, що прийшло до нас з інших країн, зрозуміймо
його, а те, що найбільше припаде до душі, візьмімо з собою в життя. Отже, на
сьогоднішньому уроці ми будемо говорити про творчість Оксани Лятуринської та
Віри Вовк – письменників української діаспори.
Діаспора – розсіяння по різних
країнах народів, вигнаних за межі батьківщини завойовниками.
Проблемне
питання: Хто ж вони, емігранти, - вигнанці чи жертви долі?
Учень (презентує).
У мальовничій місцині південно-західної Волині на хуторі Лятуринських 1902 року
у сім’ї офіцера російської армії народилася наймолодша дитина, яку назвали
Оксаною. У сім’ї
не спілкувалися українською, адже мати була німкенею, а батько походив із
французького року.
Тож
перші уроки української для дівчинки – з контактів з хутірськими дітьми, із
любові до української обрядовості та незвичайної волинської природи.
Оксана
була дуже талановитою: у шість років написала портрет сестри, а у вісім
створила перший вірш. Була незрівняним скульптором (у її доробку – погруддя
Шевченка, Євгена Коновальця, Симона Петлюри) та займалася писанкарством.
Учениця.
Так склалася доля, що Оксана змушена була залишити рідну землю, виїхати
спочатку до Німеччини, пізніше до Чехії, а згодом до США.
Сучасниця
поетеси так записала у своїх спогадах: « У червні 1970 року відійшла від нас
надзвичайна жінка. Жінка непрактична в нашому зматеріалізованому світі, не
жадна в грошах, а навпаки воліла жити в біді, не бажаючи навіть за своє
мистецтво нагороди. Завжди горда, що вона українка, дочка державного народу з
давньою культурою і високою етикою».
-
Що вам найбільше
запам’яталося з життя поетеси? Що виховує невеличка презентація її життєвого
шляху?
Учитель.Не повернулася
на рідну землю мужня поетеса, «княгиня української духовності», як назвав її
літературознавець Кононенко. Та радісно, що її доля – то доля усіх талановитих
митців: її твори повертаються до життя, і разом з ними починається нове життя
славної доньки України.
Літературна
спадщина О. Лятуринської значна. Це – поезії, проза, літературна критика,
фольклорно-етнографічні праці, листування. Найвидатніші збірки: «Гусла» (1938
р.), «Княжа емаль» (1941 р.), «Материнка» (1945 р.), «Бедрик» (1956 р.), «Великодній
передзвін» (1956 р.).
Учитель. Найвища мета
Оксани Лятуринської – щастя вільної, духовно багатої особистості в суверенній
державі, а шлях до неї – любов і краса, царство свободи і гармонії. Про це
свідчать вірші поетеси.
Летять лелеки
І. Клекіт, клекіт,
клекіт!
То летять лелеки
радісним ключем.
Вибігай, хапцем,
під веселий гомін,
набирай соломи.
ІІ. – Не летіть лелеки,
від села далеко! –
Крильця вам спадуть.
Ви сідайте тут,
на селянську стріху
людям на утіху!
ІІІ. Хата недалеко
Тут вам на гніздечко
от соломи жмут,
хлопці й ще знесуть
ще знесуть чимало,
щоб не нарікали.
-
Що символізує лелека в
українській літературі?
-
Яким настроєм пройнятий
вірш?
-
Назвіть художні засоби.
-
Яка основна думка
поезії? В яких рядках вірша вона виражена?
Учитель. Оксана
Лятуринська дуже любить свою Батьківщину. І ця любов струменить у кожному
слові, рядку, букві. Знайдіть слухові та зорові образи у поезії .
Колисці
Постілоньку розгорне леміш,
Зернятко борони закриють.
Яриною, мій Краю, колиш
І шуми, як поля зеленіють.
Будуть луки цвісти і лани,
Рушником з вишивками стелитись.
А проглянуть блакитно льони –
що твої синьоокії діти.
Я поволі по стежці пройду,
не стопчу я ногою й зерняти,
ані бульбашки з-поміж рядку,
ні травинки лугів пребагатих.
Учитель.Оксана
Лятуринська про себе писала:
Я не цвіт, на зоря, не сніжинка -
Це вічного Бога витвори!
Я сильна й слабка, я – Жінка,
Саме та, з великої літери.
-
Чи мала право поетесаговорити
про себе такі слова?
Учитель.Дати
відповідь на це запитання та зрозуміти все багатство тематики творчості ми
зможемо, послухавши поетичне гроно Оксани Лятуринської.
Олег. Ольгович
Ярослав.
Як
не пізнати Святослава?
Щит
ясний — сонце,
очі — став,
а
обіч його —
ратня слава.
******************
На озера
на глибокі
залюбки
виходить лебідь,
а
орел ширяє в
небі,
а
орлу подружить сокіл.
******************
Із країн
південно-синіх,
із
країн лише далеких
щовесни
летять лелеки,
носять
вісті провесінні.
******************
Якби хоч
здалеку уздріть!
Якби
вітри відтіль подули!
Якби
зійшла щаслива мить!..
Пішли,
пішли і... не
вернули.
******************
І знов
в ганьбі стріваю
ранок,
і
ліс мені, мов
звірю кліть.
Та
прийде день мій
невблаганно,
ще
мить, ще мить!.
******************
Де знайти
би місце скону,
в
кого б запитатись?
Щоб
троянду там червону
посадила
мати;
щоб
юнацтво України
присягало
свято
на
прапори жовто-сині
за
свій край вмирати.
Учитель.Слідом за
Оксаною Лятуринською завітала наступна гостя нашого уроку ––перекладачка,
авторка багатьох наукових статей, цікава художниця,поетеса з Бразилії–– Віра
Вовк.
Учень(презентує).
У житті та науковому світі Віра Вовк відома під прізвищем Селянська. Коли ж
друкує поезії, вибирає прізвище Вовк. Ось дивна історія її родового імені: «
Річ у тім, що мій дід був священик. Прізвище він мав Вовк. Гадаю, що воно
прийшло до нас від козаків. Мої предки жили на хуторі Вовчинець, що під Іваном-
Франківським. Так ось, коли дідусь приймав сан, він мав право змінити прізвище.
Людина він був дуже добра й чуйна, знав, що буде священиком у гуцульському
селі. А гуцули – люди забобонні, для них вовк – то щось вороже і страшне. Це
ворог, що краде їхніх овець. Отоді він вибрав прізвище – Селянський, що
наближало його до людей. Я, коли пишу наукові праці, то підписуюсь Селянська, а
коли поезії, то я – Вовк».
Учитель. Творчий доробок
– широкий і багатогранний. Це збірки «Юність» (1954 р.), «Зоря провідна» (1955
р.), «Чорні акації» (1961 р.), «Жіночі маски» (1993 р.), «Воля під вечір» (2000
р.). Між іншим, Віра Вовк отримала літературні премії імені І.Франка в Чикаго,
Києві, а також премію «Благовість». З уривку її автобіографічного вірша можна
відчути всю глибину почуттів, які переповнюють поетесу.
Мої батьки -
старого роду,
Та кров
моя - червона
кров.
Гуцульсько-бойківська порода
Одвертий погляд
шле з-під брів
Дме простір
від Карпат по
Анди:
Там знайдеш
таїнство розет,
Там чайні
виплекав троянди
Мій дід
- священик і
поет.
Від’їжджаючи на чужину,
беруть з собою у вузлик «грудочку рідної землі». Що символізує цей образ?
Волошковий
платок
Взяла я грудку землі у
жменю.
Перехрестилась, пішла у світ.
- Дзвеніла сотня пісень у мені,
Горіло сонце - червоний квіт.
Ще мерехтіло з сіней у хаті,
Як волошковий платок мені,
І так хотілось мій світ лишати
І коло баби припасти ніг.
Та плай - мов легінь - простяг до мене
Рамена дикі від сонця й бур;
- Пішла я тихо, як наречена,
І волошкову взяла журбу.
-
Запишіть асоціації до
слова «волошковий платок».
-
Назвати основну ідею
вірша. У яких рядках вона висловлена?
Що
дати відповідь на запитання: «Яких тем торкнулася Віра Вовк у своїй творчості,
послухаємо її поетичне гроно.
Всміхнися,
Мамо! На Твоїх колінах
Проснулось нині дороге Дитя;
Його загріли сарни і ягня,
Як догорали в вогнищі поліна.
******************
Співати
станули тополі
І розливалися ставки
Зворушені, бо серед поля
Розквітли маком уставки.
******************
Сонічко-писанко
Гори тризубаті,
Боре-колисанко
В зорянім багатті,
каменю Писаний,
Скрипко Черемошу !
- Тугу неписану
Збавити не можу.
******************
"Дасть
Бог, я вернуся ще, Нене!"
- Гукнула удруге назад
Поріг цілувати свячений,
де матірня впала сльоза.
******************
Народ
мій жде, схиливши сумом віти,
Сувору діву з прапором лілей,
Щоб принесла не пальму, не єлей,
А меч твердий, що крає самоцвіти.
Учитель. Віра Вовк дуже
любила Україну. Коли її запитували: «Чому у вас такі сумні очі?» - Відповідала:
«Болить мені моя Україна. Мій народ заслуговує ліпшої долі». А на запитання:
«Чого бракує у вашому житті?» - Давала відповідь: «України нам не вистачає.
Цього ні за які гроші не купиш».
Розв’язання
проблемного питання.
ІV.
Узагальнення вивченого (робота в парах).
Робота в парах
І – Скласти
асоціативний кущ до слова «емігрант».
ІІ – Продовжити
речення «Важливе в житті емігрантів…»
ІІІ – скласти
сенкан до слова «емігрант».
Учитель. Живучи в
Україні, ми так багато втратили на своїй землі: забули мову, звичаї, традиції.
Але як ревно це бережуть ті, хто живе за океаном. Волинянка Наталка Мохорук,
яка живе в Канаді, прислала свій вірш- заклик «Лист з чужини». Послухаємо
уривок з поезії і її напутнє слово візьмемо з собою в життя.
Тяжко після
таких слів говорити звичні слова в прозі. Хочеться, щоб слова поезії знайшли
місце у вашому серці, у ваших душах, і ви по-новому, по-особливому почали
розуміти слово «Батьківщина», цінувати «хату у ріднім краю», «заплакані зорі»,
«клекіт лелеки», бо це буденне, але разом з тим і найсвятіше. Як підсумок уроку
давайте складемо «сенкан» до слова емігранти.
Учитель. Пройшли роки,
ціле століття. Пустилося коріння українське в далеких краях. Воно понівечене,
але живе. Пам’ятаймо про тих, хто живе далеко від нас, але завжди був і є з
нами.Нехай у кожному серці полум’яніє вогонь любові до Вітчизни – велика вона
чи мала, бідна чи багата, бо можна
Все на світі…
Оцінки!
Від щирого серця
напишіть побажання емігрантам з України.
V. Домашнє завдання. Напишіть твір-роздум «У
чому щастя справжнього митця (за творчістю Оксани Лятуринської та Віри Вовк)?
Немає коментарів:
Дописати коментар